РЕКОМЕНДОВАНІ ФОРМИ ВИПУСКНИХ ТВОРЧИХ РОБІТ

Рекомендовані форми випускних  творчих робіт

Одними з основних завдань навчального процесу є стимулювання слухачів працювати самостійно, розвивати здатність й потребу до самостійної творчості в повсякденній і планомірній роботі над фаховими працями, навчальними посібниками, періодичною літературою й т.д., активній участі в науково-дослідній  праці.

Одним із кроків до розв'язання  цих завдань є формування в слухачів уміння  працювати з первинними текстами й створювати тексти вторинні.

Вторинні тексти служать для зберігання, накопичення,   удосконалювання первинної інформації. Саме це призначення й визначає їхню істотну роль у навчанні: створюючи вторинні тексти, слухач здобуває навички самостійної обробки, кодування будь-якої інформації.

До вторинних текстів відносяться анотації, есе, реферати, конспекти, звіти, рецензії, критичні статті.

Створення вторинних текстів пов'язане з двома основними процесами: згортання й розгортання інформації. При згортанні відбувається скорочення первинного тексту, при якому зберігається інформація, необхідна й достатня для повідомлення основного задуму або найважливіших положень джерела. Зворотний процес - розгортання - не просто заповнює зроблені скорочення. Текст при цьому доповнюється уточненнями, поясненнями. У такий спосіб у процесі розгортання вторинний текст здобуває нові значеннєві якості: не містить нової інформації, проте відіграє важливу роль у її збільшенні, освоєнні, розумінні.

Основними процедурами згортання первинного тексту є конспектування, анотування, резюмування. Від рівня володіння цими способами згортання інформації залежить уміння реферувати, оскільки написання роботи включає використання різних процедур обробки інформації.

Конспект

Не побажати виділити з книги нічого,

значить усе пропусти

Я.А.Коменський

Конспект у перекладі з латині означає «огляд», що містить основні думки тексту без подробиць і другорядних деталей. Конспект носити індивідуалізований характер: він розрахований на самого автора й тому може виявитися малозрозумілим для інших.

Роль конспекту — чисто навчальна: він допомагає зафіксувати основні поняття й положення первинного тексту й у потрібний момент їх відтворити, наприклад, при написанні реферату, підготовці доповіді тощо.

Конспектування - процес уявної переробки й письмової фіксації інформації, у вигляді короткого викладу основного змісту тексту.

Результат конспектування - запис, що дозволяє авторові конспекту негайно або через деякий час з потрібною повнотою відновити отриману інформацію.

Алгоритм конспектування

Для того щоб здійснювати цей вид роботи, у кожному конкретному випадку необхідно грамотно вирішити наступні завдання:

v зорієнтуватися в загальній композиції тексту;

v побачити логіко-значеннєву канву повідомлення, зрозуміти систему викладу автором інформації в цілому, та кожної окремої думки;

v виявити «ключові» думки, на які «нанизано» весь зміст тексту;

v визначити інформацію, яка деталізує;

v лаконічно сформулювати основну інформацію, не переносячи на аркуш всю цілком і дослівно.

Важливими вимогами до конспекту є наочність, видимість записів і таке їхнє розташування, що давало б можливість усвідомити логічні зв'язки й зрозуміти ієрархію.

Форми  конспектів

За формою конспекти підрозділяються на:

Формалізовані (всі запису вносяться в підготовлені таблиці).

Це зручно, по-перше, при конспектуванні матеріалів, коли перелік характеристик описуваних предметів або явищ більш-менш постійний, по-друге, при підготовці єдиного конспекту по декількох джерелах. Особливо якщо є необхідність порівняння окремих даних. Різновидом формалізованого конспекту є запис, складена у формі відповідей на заздалегідь підготовлені питання, що забезпечують вичерпні характеристики однотипних предметів або явищ.

Графічні (елементи  роботи розташовуються в такому виді, при якому видна ієрархія зрозуміти і взаємозв'язок між ними).

По кожній роботі може бути не один, а кілька графічних конспектів, що відображають книгу в цілому й окремі її частини. Ведення графічного конспекту - найбільш зроблений спосіб зображення внутрішньої структури книги, а сам цей процес допомагає засвоєнню її змісту.

Способи конспектування

Тези - це коротко сформульовані основні думки, положення досліджуваного матеріалу. Тези лаконічно виражають суть що читає, дають можливість розкрити зміст. Приступаючи до освоєння запису у вигляді тез, корисно в самому тексті відзначати місця, що найбільше чітко формулюють основна думка, що автор доводити (якщо, звичайно, це не бібліотечна книга). Часто такий відбір полегшується шрифтовим виділенням, зробленим у самому тексті.

Лінійно-послідовний запис тексту. При конспектуванні лінійно - послідовним способом доцільне використання плакатно-оформлювальних засобів, які містять у собі наступні:

v зрушення тексту конспекту по горизонталі, по вертикалі;

v виділення жирним (або іншим) шрифтом особливо значимих слів;

v використання підкреслення;

v висновок у рамку головної інформації.

Спосіб «питань - відповідей». Він полягає в тому, що, поділивши сторінку зошита навпіл вертикальною рискою, тієї, хто конспектує в лівій частині сторінки самостійно формулює питання або проблеми, порушені в даному тексті, а в правій частині дає відповіді на них.

Одна з модифікацій способу «питань - відповідей» - таблиця, де місце питання займає формулювання проблеми, піднятої автором (лектором), а місце відповіді - рішення даної проблеми. Іноді в таблиці можуть з'явитися й додаткові графи: наприклад,« моя думка» і т.п.

Схема із фрагментами - спосіб конспектування, що дозволяє яскравіше виявити структуру тексту, - при цьому фрагменти тексту (опорні слова, словосполучення, пояснення всякого роду) у сполученні із графікою допомагають створенню раціонально - лаконічного конспекту.

Проста схема - спосіб конспектування, близький до схеми з фрагментами, пояснень до якої  автор конспекту не пише, але повинний уміти давати їх усно. Цей спосіб вимагає високої кваліфікації, в іншому випадку такий конспект не можна буде використати.

Паралельний спосіб конспектування. Конспект оформляється на двох аркушах паралельно або один аркуш ділиться вертикальною рисою навпіл і запису робляться в правій й у лівій частині аркуша.

Однак краще використати різні способи конспектування для запису того самого матеріалу.

Комбінований конспект - вершина оволодіння раціональним конспектуванням. При цьому вміло використаються всі перераховані способи, сполучаючи їх в одному конспекті (один з видів конспекту вільно перетікає в іншій залежно від тексту, від бажання й уміння що конспектує). Саме при комбінованому конспекті найбільше проявляється рівень підготовки й індивідуальність слухача.

Принципи складання конспекту прочитаного

 Записати всі вихідні дані джерела: автор, назва, рік і місце видання. Якщо текст узятий з періодичного видання (газети або журналу), те записати його назва, рік, місяць, номер, число, місце видання.

Виділити поля ліворуч або праворуч, можна по обидва боки. Ліворуч на полях відзначаються сторінки оригіналу, структурні розділи статті або книги (назви параграфів, підзаголовки й т.п.), формулюються основні проблеми. Праворуч - способи фіксації прочитаної інформації.

Види конспектів

Один з видів є поглиблене читання  - припускає глибоке засвоєння прочитаного й часте збереження інформації з метою наступного звертання до неї. Ефективність такого читання підвищується, якщо прочитане зафіксовано не тільки в пам'яті, але й на папері. Психологи затверджують, що записане краще й повніше засвоюється, відкладається в пам'яті. Установлено, що якщо прочитати 1000 слів і потім записати 50, що підсумовують прочитане, те коефіцієнт засвоєння буде вище, ніж, якщо прочитати 10000 слів, не записавши жодного. Крім того, при записі прочитаного формується навичка згортання інформації. І нарешті, чергування читання й записування зменшує утома, підвищує працездатність і продуктивність розумової праці.

Резюмування. Резюме - короткий підсумок прочитаного, утримуючу його оцінку. Резюме характеризує основні висновки книги, головні підсумки.

Вибір мовних засобів для побудови резюме-висновків підпорядкований основному завданню згортання інформації: мінімум мовних засобів - максимум інформації. Це звичайно одне - три чіткі, коротких, виразних пропозиції, що розкривають, на думку автора, саму суть описуваного об'єкта.

Фрагментування - спосіб згортання первинного тексту, при якому в первинному тексті виділяються цільні інформаційні блоки (фрагменти), підпорядковані одному завданню або проблемі. Якщо реферат і конспект визначаються темою тексту й відбивають її, то фрагменти не пов'язані з темою тексту й відбивають зовнішню для нього проблему. Фрагментування необхідно для підготовки доповідей, статей, рефератів, коли з безлічі різноманітних джерел треба виділити інформацію, що відповідає поставленій проблемі.

Структура випускної роботи у формі конспекту

І. Палітурка  випускної творчої роботи встановленого зразка (розділ ІІ.3)

ІІ. Титульний аркуш випускної творчої роботи: 1) повна назва навчального закладу; 2)  назва кафедри, на якій виконувалася робота; 3) найменування виду роботи,  теми (проблеми); 4) дані про виконавця; 5)   рік виконання роботи. Це перша сторінка документа, на якому номер не ставимо.

ІІІ. Зміст встановленого зразка (розділ ІІ.3)

Увага! Бажано, щоб зміст містився на одній сторінці.

ІV. Текст творчої роботи повинен повністю відповідати змісту і складатися із трьох частин: 1. Вступ  2. Основна частина – конспекти. 3. Висновки.

Вступ - має зорієнтувати читача в подальшій викладі матеріалу. У ньому аргументується актуальність й значимість теми дослідження формулюються мета й завдання роботи, короткий опис структури роботи. Обсяг вступу 1-2 сторінки.

Основна частина – різні види конспектів, оформленні відповідно до принципів складання конспекту прочитаного.

Висновок - остання частина наукового тексту. У ній в короткій і стислій формі викладаються отримані результати - наукові положення з проблеми, які були зроблені в роботі.  Навіть невелике повідомлення  не може обійтися без заключної частини - дві-три фрази, але в них  підсумок проробленої роботи.

V. Список джерел літератури встановленого зразка (розділ ІІ.3)

Анотація

Уміти схопити нове й істотне у творах

М.В. Ломоносов

Анотація - коротка узагальнена характеристика друкованої праці (книги, статті), що включає іноді і її оцінку. Це найкоротший виклад змісту первинного документа, що дає загальне уявлення про тему.

Основне призначення анотації - сформувати деяке уявлення про книгу (статтю, наукову працю) для того, щоб рекомендувати її певному колу читачів або скористатися своїми записами при виконанні роботи дослідницького, реферативного характеру. Тому анотації не потрібує викладу змісту доробку, у ній лише перераховуються питання, які висвітлені в першоджерелі (зміст цих питань не розкривається).

Анотація відповідає на запитання:«Про що говоритися в первинному тексті?», розкриває тільки головну тему й перелік питань першоджерела без пояснень та коментарів.

За своїм характером анотації можуть бути:

 Довідковими (без критичної оцінки літературного джерела).

Обов'язковими вимогами до довідкових анотацій є чіткість і простота викладу.

Зразкова схема довідкової анотації така:

v уточнення заголовка;

v короткі відомості, пов'язані зі змістом;

v відомості, пов'язані з автором;

v особливості видання;

v читацька адреса (на кого видання розраховане).

Повноцінне довідкове анотування покликане звернути увагу читача на специфіку книги (статті), джерела й теоретичний рівень тексту, характер додатків.

Рекомендаційними (містять критичну оцінку літературного джерела).

У рекомендаційній анотації дається обґрунтування значимості праці:

v вказівка на те, чому книга (стаття) буде корисна й цікава читачеві;

v що в книзі повинне привернути увагу читача;

v що допоможе читачеві в підвищенні його кваліфікації, ознайомленні з новітніми досягненнями науки й техніки й т.д.

Зразкова схема рекомендаційної анотації:

v відомості про автора (дають уявлення про спрямованість праці й, деякою мірою, про її якість);

v зауваження власне кажучи питання (з метою зацікавити читача змістом праці);

v оцінка праці в ряді інших аналогічних книг (статей) (з метою звернути увагу читача саме на цей доробок).

Види анотацій

По охопленню змісту  документа й читацькому призначенню розрізняють:

v загальні анотації (характеризують документ у цілому, розраховані на широке коло читачів)

v спеціалізовані (розкривають документ лише в певних аспектах, які цікавлять вузьких фахівців).

Різновидом спеціалізованої анотації є аналітична анотація, що характеризує певну частину або аспект змісту документа. Така анотація дає коротку характеристику тільки розділів, параграфів і сторінок документа, які присвячені певній темі. Спеціалізовані анотації найчастіше носять довідковий характер.

Анотації можуть бути й оглядовими (або груповими). Оглядова анотація - це анотація, що містить узагальнену характеристику двох або більше документів, близьких по тематиці.

При написанні випускних творчих робіт особливий інтерес представляють довідкові анотації як найбільш ефективні в наданні своєчасної інформації про новітні досягнення в різних галузях науки й техніки й що допомагають заощадити час на пошук і збір наукової інформації.

Вимоги  до анотації

Виходячи з вимог до анотацій:

v їхній обсяг можна довести від декількох слів до 10-15 рядків;

v  в силу своєї граничної стислості не допускає цитування, у ній не використаються частини оригіналу як такі;

v основний зміст першоджерела передається «своїми словами»;

v складається з простих речень.

v текст анотації не стандартизований.

У науковій літературі можна зустріти різні вимоги до складання анотацій. Наприклад, текст довідкової анотації може включати наступні відомості:

v тип і назва  документа (монографія, дисертація, збірник, стаття й т.п.);

v завдання, поставлені автором документа)

v метод, яким користувався автор (експеримент, порівняльний аналіз, компіляція інших джерел);

v приналежність автора до певної наукової школи або напрямку;

v структуру документа)

v предмет і тему доробку, основні положення й висновки автора

v характеристику допоміжних ілюстративних матеріалів, доповнень, додатків, довідкового апарата, включаючи покажчики й бібліографію.

Характерною рисою анотації є те, що вона винна бути тісно пов'язана з відомостями, включеними в бібліографічний опис, при цьому не повторювати їх. При складанні анотації звичайно використають стандартні  мовні кліше.

Структура випускної роботи у формі анотацій

(Дивись структура випускної творчої роботи у формі конспекту)

РЕФЕРАТ

Бачення  нових  сторін,  нових рис, нових 

деталей  у  звичайному, звично­му, набридлому —

це важлива умова творчого ставлення до роботи.

                            В.О.Сухомлинський

Реферат - це композиційно організований, узагальнений виклад змісту декількох джерел інформації (ряду статей, монографії й ін.); письмова робота обсягом 10-18 друкованих сторінок, виконувана слухачем курсів підвищення кваліфікації

Реферат - (лат. referat, від refero – доповідаю)  -1) короткий виклад у письмовому вигляді або у формі публічного виступу основних положень учення, дослідження, наукової праці, книги, повідомлення про підсумки дослідження наукової проблеми; 2) доповідь на певну тему, що містить огляд джерел.

Реферат має науково-інформаційне призначення й може містити, крім вичерпного науково-об’єктивного висвітлення теми, аналіз і критику відповідних наукових теорій, висновків.

Етапи роботи над рефератом

Роботу над рефератом можна умовно підрозділити на три етапи:

v Підготовчий етап, що включає вивчення предмета дослідження;

v Виклад результатів вивчення у вигляді зв'язного тексту;

v Усне повідомлення по темі реферату.

Підготовчий етап роботи

Формулювання теми.

Підготовча робота над рефератом починається з формулювання теми. Тема в концентрованому вигляді виражає зміст майбутнього тексту, фіксуючи як предмет дослідження, так і його очікуваний результат. Формулювання проблеми випливає з теми реферату, але однозначно ніколи її не копіює. Для того щоб робота над рефератом була успішною, необхідно, щоб тема містила в собі проблему, приховане питання (навіть якщо наука вже давно дало відповідь на це питання, слухач, який тільки знайомиться із відповідною областю знань, буде змушений шукати відповідь заново, що дасть поштовх до розвитку проблемного, дослідницького мислення).

Виклад результатів вивчення у вигляді зв'язного тексту

Створення тексту.

Загальні вимоги до тексту : він повинен розкривати тему, бути зв'язним текстом (припускає значеннєву співвідносність окремих компонентів) й цілісним (значеннєву закінченість тексту).

З позиції зв'язності всі тексти діляться на тексти - констатації й тексти - міркування. Тексту-констатації містять результати ознайомлення із предметом і фіксують стійкі й безсумнівні судження. У текстах-міркуваннях одні думки витягаються з інших, деякі ставляться під сумнів, дається їм оцінка, висуваються різні припущення.

План реферату.

Виклад матеріалу в тексті має підкорятися певному плану - розумовій схемі, що дозволяє контролювати порядок розташування частин тексту. Універсальний план наукового тексту, крім формулювання теми, припускає виклад вступного матеріалу, основного тексту й висновку. Всі наукові праці - від реферату до докторської дисертації - будуються за цим планом, тому важливо із самого початку навчитися дотримуватися даної схеми.

Алгоритм роботи педагога над рефератом:

1. Роботу над рефератом варто починати зі складання списку літератури й джерел по темі. Тут важливо врахувати: чи список рекомендуваної літератури даний разом з темою, чи цей список треба скласти самостійно. У першому випадку потрібно вивчити доступні джерела зі списку, а пізніше, при потребі, повернуться до тих із книг, які найбільш важливі з  огляду обраної вами проблеми. У другому випадку  необхідно почати з монографій з більш широких тем, енциклопедій, довідників (в енциклопедіях, до речі, після кожної тематичної статті йде, як правило, список джерел, на основі яких ця стаття писалася.).

2. Потім потрібно більш детально вивчити ті книги, які важливі з  огляду теми реферату.

3. Після вивчення літератури й джерел необхідно скласти нотатки по темі.

Роль конспекту – чисто навчальна: він допомагає зафіксувати основні поняття й положення первинного тексту й у потрібний момент їх відтворити при написанні реферату.

1.                      Після складання нотаток необхідно остаточно сформулювати проблему й починати писати текст.

Ступінь самостійності автора реферату при написанні основного тексту може бути різною: просте реферування джерел або самостійний їхній аналіз і висвітлення власної думки на проблему. Автор може прийняти точку зору одного із учених, пояснивши, чому вона є найбільш адекватної. Або на основі розглянутих позицій виробити нову, теж обґрунтувавши її. Однак, власна позиція автора не завжди основна вимога реферату.  

Самоперевірка реферату

1. Найголовніше: дати відповідь на питання «Чи добилися відповідності тексту роботи темі реферату?»

Щоб перевірити цю відповідність необхідно проробити наступну операцію: читати кожен абзац, маючи перед очами формулювання теми, і відразу пояснювати собі, а краще реальному або уявлюваному «критикові», як цей фрагмент служить розкриттю теми. Якщо вам не вдалося переконати себе  або «критика», краще   переробити даний абзац.

2. Необхідно враховувати, що в грамотному рефераті структура основної частини повинна бути відображена у вступі й у висновку. Звідси  практична рекомендація: після завершення роботи над основною частиною досить забрати деталі, пов'язані з необхідністю обґрунтовувати кожного положення, і вийде основа для висновку.

3. Висновок до реферату звичайно містить висновки, які в узагальненому виді показують, що вдалося довідатися по проблемі, сформульованої на початку роботи. Буде непогано, якщо ви покажете значення даної теми, її місце в більше широкому етапі історичного розвитку. Наприклад, «перекинете місток» до наступного хронологічного періоду, зв'яжете свої висновки з тим, як розвивалися події далі.

Основні вимоги, пропоновані до реферату:

v інформативність, повнота викладу;

v об'єктивність, неспотворене фіксування всіх положень первинного тексту;

v коректність в оцінці матеріалу.

v Текст роботи оформляється згідно з вимогам вищого навчального закладу. Однак при цьому необхідно дотримувати універсальні (загальні) вимоги структурування й оформлення реферату.

v Робота виконується на одній стороні аркуша стандартного формату. По обидва боки аркуша залишаються поля розміром 35 мм. ліворуч й 15 мм. праворуч, рекомендується шрифт 12-14, інтервал - 1,5.

v Всі аркуші реферату повинні бути пронумеровані. Кожне питання в тексті повинен мати заголовок у точній відповідності з найменуванням у плані-змісті.

Структура реферату

Об'єктами уваги автора повинні стати наступні складові структури майбутньої роботи: 1) титульний лист, 2) зміст (зміст), 3) текст (вступ, основна частина, висновок), 4) посилання (виноски або примітки), 5) цитати, 6) список літератури.

Структура випускної роботи у формі реферату

І. Палітурка  випускної творчої роботи встановленого зразка (розділ ІІ.3)

ІІ. Титульний аркуш випускної творчої роботи: 1) повна назва навчального закладу; 2)  назва кафедри, на якій виконувалася робота; 3) найменування виду роботи,  теми (проблеми); 4) дані про виконавця; 5)   рік виконання роботи. Це перша сторінка документа, на якому номер не ставимо.

ІІІ. Зміст встановленого зразка (розділ ІІ.3)

Увага! Бажано, щоб зміст містився на одній сторінці.

ІV. Текст творчої роботи повинен повністю відповідати змісту і складатися із трьох частин: 1. Вступ  2. Основна частина. 3. Висновки.

Вступ - має зорієнтувати читача в подальшій викладі матеріалу. У ньому аргументується актуальність й значимість теми дослідження - виявляється практичне й теоретичне значення даного дослідження. Далі констатується, що зроблено в даній області попередниками; перераховуються положення, які повинні бути обґрунтовані. Вступ може також містити огляд джерел або експериментальні дані, уточнення вихідних понять і термінів, відомості про методи дослідження. У вступі обов'язково формулюються мета й завдання реферату.

Обсяг вступу - у середньому 10% від загального обсягу реферату.

Основна частина Основна частина реферату розкриває зміст теми. Вона найбільша в обсязі, значима й відповідальна. У ній обґрунтовуються основні тези реферату, приводяться розгорнуті аргументи, передбачаються гіпотези, що стосуються обговорюваного питання.

Важливо простежити, щоб основна частина не мала форму монологу. Аргументуючи власну позицію, можна й треба аналізувати й оцінювати позиції різних дослідників, із чимось погоджуватися, чомусь заперечувати, когось спростовувати. Установка на діалог дозволить уникнути некритичного запозичення матеріалу із чужих праць - компіляції.

Виклад матеріалу основної частини підкоряється власному плану, що відображається в поділі тексту на розділи, параграфи, пункти. План основної частини може бути складений з використанням різних методів угруповання матеріалу: класифікації (емпіричні дослідження), типології (теоретичні дослідження), періодизації (історичні дослідження).

В основній частині варто виділяти значеннєві підрозділи, тобто структурувати її. Потрібно, щоб всі розділи й підрозділи були приблизно розмірні один одному як по структурному розподілі, так і по обсязі. Наприкінці кожного розділу основної частини необхідно дати висновки.

Висновок - остання частина наукового тексту. У ній в короткій і стислій формі викладаються отримані результати - наукові положення з проблеми, які були зроблені в роботі і є відповіддю на головне питання дослідження. Тут  можуть передбачуватися й подальші перспективи розвитку теми.   У висновку необхідно підсумувати всі ті висновки й наукові досягнення, які були зроблені в роботі, а також визначити напрямку для подальших досліджень у даній сфері. Обсяг висновку, як правило, становить одну двадцяту частину загального обсягу роботи.

V. Список джерел літератури встановленого зразка (розділ ІІ.3)

Усне повідомлення по темі реферату.

Виступ (5-7 хв.) в якому слухач називає тему реферату, доводить актуальність даної теми, презентує висновки, які в узагальненому виді показують, що вдалося довідатися з проблеми,  наголошує на практичній значущості роботи, називає використані джерела.

Виступ може супроводжуватися презентацією за допомогою програмного забезпечення. Основна мета презентації - підвищення сприйняття результатів захисту членами  комісії та присутніми.

При створенні презентації слухачі повинні підготувати:

v короткий анотований конспект  роботи (виступ);

v допоміжні анімаційні ефекти (5-7 слайдів).