Активне навчання:
обговорення, інтерактивні лекції,
рольові ігри, мозкові штурми…
Цей матеріал містить опис
основних методів, за допомогою яких ви можете допомагати учасникам конструювати
нові знання, розвивати навички та формувати відповідне ставлення
Ці методи розроблені з метою
змінити характер традиційних занять, зробити їх більш ефективними для
сприйняття. До таких методів ми відносимо обговорення, інтерактивні лекції,
рольові ігри, «мозкові штурми», розгляд практичних ситуацій. Кожен із цих
методів реалізується через низку конкретних прийомів або способів.
Пропонуються поради з покращення
ефективності лекцій, які є невід'ємною частиною будь-якого процесу навчання.
Також ви знайдете опис таких методів активного навчання, як обговорення,
«мозковий штурм», рольова гра, розгляд практичних ситуацій (кейс-стаді) та
інші. Навіть під час проведення тренінгів такі форми роботи, як лекції та
обговорення, є необхідними. Тому у представленні основних методів активного
навчання ми пропонуємо детальний розгляд способів (прийомів), які допоможуть
провести обговорення та лекцію ефективно й цікаво. До деяких методів, крім
конкретних прийомів їх реалізації, їх детального представлення та розгляду,
додаються інші варіанти проведення. Звичайно, що з досвідом ви самі зможете
творчо модифікувати ці методи залежно від наявного часу, якісного та
кількісного складу учасників тренінгу.
Обговорення
Активне навчання неможливе без
активного залучення до процесу навчання самих учасників. Тому так важливо для
тренера вміти використовувати різні способи обговорення з метою отримання
зворотного зв'язку від учасників, активізації їх розумової діяльності,
підвищення інтересу до навчання, розвитку самостійності. Деякі способи
проведення обговорення особливо ефективні в умовах обмеженого часу та
необхідності негайного залучення учасників. Ви також можете спробувати поєднати
окремі способи між собою. Наприклад, ви можете використати обговорення в
підгрупах і запросити представника з кожної підгрупи до виступу перед усієї
групою. Поради із проведення ефективного обговорення та вашої поведінки як
фасилітатора ви знайдете в пораднику для тренера.
Відкрите
обговорення. Зверніться із проблемним запитанням до всієї групи. Ви одразу ж
відчуєте зацікавлення у проведенні відкритої дискусії. Якщо ви маєте побоювання
щодо неочікуваної тривалості дискусії, можете повідомити на початку, що ви
хотіли би почути думки від п'яти учасників. Щоб заохотити до участі, можете
задати запитання: «Хто з вас має відповідь на моє запитання?». Після цього
можете попросити одного з тих, хто підняв руку, поділитися своїми думками.
Картки
відгуків. Роздайте невеликі картки паперу та попросіть анонімно записати
відповіді на ваше запитання. Використовуйте цей метод з метою економії часу та
забезпечення анонімності у відповідях на непрості запитання.
Голосування.
Розробіть невеликий опитувальник, який учасники можуть заповнити одразу або
застосувати усне голосування. Можете використати опитувальник з метою швидкого
отримання відповідей та кількісних результатів. Якщо ви використовуєте
письмовий опитувальник, намагайтеся познайомити учасників з його результатами
якомога швидше. Якщо ви використовуєте усний опитувальник, попросіть учасників
піднімати руки при наданні відповідей.
Обговорення в
підгрупах. Допоможіть учасникам зібратися в підгрупи із трьох чи більше осіб з
метою обміну інформацією. Використовуйте обговорення в підгрупах, якщо у вас є
достатній на це час. Це один з основних методів досягти участі кожного.
Навчальні партнери.
Допоможіть учасникам об'єднатися в навчальні пари та дайте їм інструкції
стосовно виконання того чи іншого завдання. Використовуйте метод «Навчальні
партнери» тоді, коли хочете залучити кожного, але не маєте достатнього часу для
проведення обговорення в малих підгрупах. Такий метод є ефективним для розвитку
стосунків взаємопідтримки під час проведення більш складних видів діяльності.
«Батоги». Попросіть учасників
дати коротку відповідь на запитання. Використайте умовний батіг, щоб отримати
швидку відповідь від кожного з учасників. Це може бути кидання м'яча,
визначення наступного виступаючого вказівною паличкою, рукою або інше. При
використанні цього методу ефективним є продовження речення, як, наприклад:
«Одна особливість, яка забезпечує ефективність роботи вчителя, це...». Давайте
змогу учасникам пропустити свій хід за бажанням. Якщо бажаєте, можете уникати
повторень, запрошуючи учасників ділитися лише новими ідеями.
Прес-конференція. Запросіть
невелику групу учасників для представлення своїх думок перед усією групою. Як
варіант проведення неформальної прес-конференції можна запропонувати учасникам
задавати запитання тим, хто знаходиться в аудиторії. Використовуйте цю форму,
якщо у вас є необхідний час для отримання цільових, серйозних відповідей на
ваші запитання. З метою залучення більшої кількості учасників до занять
змінюйте та перерозподіляйте ролі між ними.
Акваріум. Попросіть частину
групи сформувати внутрішнє коло для проведення дискусії, а решту учасників
сформувати зовнішнє коло для спостережень. Змінюйте учасників шляхом
переміщення нових у внутрішнє коло з метою поновлення дискусії. Хоча цей метод
потребує часу, він є ефективним у забезпеченні участі в малих і великих групах.
Інший варіант:
учасники можуть залишатися за столами, і ви можете просити залучатися до
обговорення учасників певної кількості столів, у той час як інші учасники
будуть слухати та спостерігати.
Покликати
нового речника. Попросіть учасників підняти руку, коли вони хочуть поділитися
своїми думками, та попросіть того, хто говорить, викликати наступного речника
(це дає змогу виконувати роль ведучого самим учасникам). Використовуйте цей
метод тоді, коли ви впевнені в існуючому інтересі до дискусії чи виду
діяльності.
Правда чи
неправда? Цей спосіб забезпечує негайне залучення учасників до обговорення і
може бути вступом до теми заняття. Він також заохочує розвиток команди, обмін
знаннями, негайне залучення до процесу навчання.
Основні кроки:
Складіть список тверджень, що
стосуються вашої теми. Половина з цих тверджень повинна бути правдою, половина
- ні. Напишіть кожне із тверджень на окремих картках. Упевніться, що кількість
карток відповідає кількості учасників.
Роздайте учасникам по одній
картці. Скажіть учасникам, що їхнім завданням буде визначити істинність
отриманого твердження.
Коли група закінчить своє
завдання попросіть учасників зачитати свої твердження й отримати від групи
відповідь стосовно істинності цього твердження. Дайте змогу почути невірні
відповіді!
Прокоментуйте кожне з тверджень,
а також зазначте позитивне значення роботи команди.
Інші варіанти:
Замість написання окремих
положень на картках можете написати загальний список положень і роздати його у
вигляді роздаткового матеріалу учасникам.
Зачитавши кожне твердження,
попросіть учасників піднімати руки, якщо вони вважають це положення правдою, а
потім тих, хто вважає це положення неправдою.
Обов'язково прокоментуйте кожне
із тверджень та дайте правильну відповідь.
Приклад:
У рамках тренінгу для тренерів
був використаний список положень, з якого учасники шляхом голосування
визначали, вірні вони чи ні.
Дорослим не важко одразу
зосередитися на завданні та приділити йому всю увагу.
Створюючи нові зв'язки, дорослі
покладаються на попередній досвід.
У дорослих погана нетривка
пам'ять і добра тривка пам'ять.
Дорослі надають перевагу
практичному застосуванню щойно вивченого.
Зорові та слухові здібності
дорослих погіршуються з віком.
Дорослому треба більше часу, щоб
відреагувати.
Індивідуальні відмінності
дорослих є більш виразними, ніж у дітей.
Дорослі легко змінюють свою точку
зору.
Дорослі можуть легко ризикувати у
присутності рівних собі.
Більшість дорослих надає перевагу
навчанню наодинці.
Активні дебати. Дебати можуть
бути цінним способом заохочення мислення та рефлексії, особливо тоді, коли від
учасників очікується точка зору, яка може бути відмінною від інших. Цей спосіб
дає змогу поповнити та поглибити знання один одного, залучити кожного учасника,
а не проводиться лише заради самих дебатів.
Основні кроки:
Розробіть твердження, яке є
контроверсійним і відноситься до теми вашого тренінгу. Наприклад: «Батьки
повинні бути безпосередньо у класі під час навчання своїх дітей».
Розділіть учасників на дві
команди, які будуть виступати «за» і «проти» даного твердження.
У рамках кожної з команд ви
можете створити дві або чотири підгрупи. Наприклад, коли учасників є 24, ви
можете створити три підгрупи «за» і три підгрупи «проти». Кожна з підгруп
складатиметься з чотирьох осіб. Попросіть кожну підгрупу розробити аргументи та
вибрати представника, який буде говорити.
Організуйте учасників у два ряди
із двома чи чотирма стільцями в кожному для представників, які будуть
представляти аргументи групи. Інші учасники розташовуються позаду своїх
представників.
Розпочніть процес дебатів,
пропонуючи представникам команд висловити свої погляди.
Після того як представники
висловлять свої ідеї, команди можуть зібратися знову, щоби виробити нові
стратегії та вибрати за бажанням нових представників.
Підбийте підсумки дебатів. Якщо
дебати продовжуються, можете дозволити іншим учасникам писати нові аргументи та
передавати їх своїм представникам. Також заохочуйте їх відзначати вдалі аргументи
своїх представників оплесками.
У відповідний момент оголосіть
про завершення дебатів. Замість того щоб оголошувати переможця, запропонуйте
всій групі зібратися в коло. Упевніться, що учасники обох команд не сидять
окремо. Проведіть обговорення зі всією групою про те, що дізналися учасники з
цього обговорення. Також попросіть учасників висловити, що вони почували, коли
звучали хороші аргументи з будь-якої сторони.
Інші варіанти:
Ви можете просто вишикувати два
ряди команд і оголосити, яка з команд буде аргументувати «за», а яка - «проти».
Представники кожної команди висувають аргументи по черзі.
Додайте до стільців представників
один або більше стільців для тих, хто хоче висловити свій аргумент.
Групи, що «дзижчать». Цей
спосіб передбачає роботу в малих групах, що забезпечує участь усіх учасників. У
зв'язку з цим в аудиторії створюється робочий гомін, який і дав назву цьому
способу. Для того щоби цей гомін не був надмірним, виробіть до початку спільні
правила роботи у групах. При формуванні груп можете скористатися порадами щодо
групування учасників.
Аналогії - це прекрасний
спосіб заохотити людей почати думати про тему творчо й часто гумористично.
Аналогіями називаються твердження про те, як запропонована тема схожа на іншу
тему, яка на перший погляд не має нічого спільного з першою. Ця вправа найкраще
працює в невеличких групах, які можна збирати протягом заняття.
Основні кроки:
1. Оберіть аналогію, яку хочете
використати. Найкраще спробувати будь-яку аналогію заздалегідь, аби просто
впевнитись, що можна підібрати деяку схожість. Деякі із прикладів:
піший перехід схожий на подорож
літаком тому, що ...;
відвідування дому схоже на
садівництво тому, що ...;
презентація схожа на обприскувач
газонів тому, що...
2. Напишіть аналогію вгорі
роздаткового матеріалу, який буде використовуватися для занотовування
відповідей невеличкої групи. Зробіть копію для відповідного проекторного аркуша
прозорої плівки, який буде використовуватися для запису відповідей великої
групи.
3. Розділіть групу на невеличкі
підгрупи по 4-6 осіб. Дайте кожній групі приблизно 3-4 хвилини для генерування
ідей. Дайте попередження за 30 секунд до закінчення наданого часу (часто
найбільш несподівані відповіді з'являються тоді, коли додається елемент тиску).
4. Попросіть кожну з груп обрати
найкращі з їхніх трьох відповідей. Проведіть циклічний «мозковий штурм» таким
чином, щоб кожна група ділилася відповідями по черзі. Занотуйте їхні ідеї на
прозорій плівці.
Тривалість 15-20 хвилин.
Важкі питання. Цей спосіб
базується на досвіді, навичках і здібностях учасників розв'язувати проблеми,
важкі ситуації, задачі чи перепони, що відносяться до пропонованої теми.
Основні кроки:
Розділити учасників на групи по
5-7 осіб.
Попросіть кожну із груп провести
циклічну дискусію. Кожен із членів групи повинен запропонувати щось, що вона чи
він вважає найважчою ситуацією, проблемою чи перепоною, що стосується
визначеної теми. При цьому учасники не повинні проводити оцінку чи обговорення
проблем, а просто занотовувати їх. Група має набрати кількість проблем, відповідну
кількості учасників групи.
Попросіть кожну групу провести
обговорення їхніх проблем та обрати одну з них, щодо якої вони хотіли б
отримати певну допомогу - це може бути найбільша, найпоширеніша чи найважча
проблема. Попросіть їх записати її у формі запитання, наприклад: «Що я повинен
робити, коли...».
Після того як усі групи запишуть
свою єдину проблему, здійсніть обмін записами між сусідніми групами.
Кожній із груп роздають чисті
прозорі аркуші (слайди) та маркер для кодоскопу, а також дають п'ятнадцять
хвилин для дискусії та занотовування всіх можливих шляхів вирішення
запропонованої їм проблеми.
Через п'ятнадцять хвилин групи
звітують про свою роботу загальній групі учасників та обговорюють розроблені
ними шляхи вирішення. Усі прозорі аркуші можна зібрати, зробити з них
ксерокопії та роздати або вислати кожному з учасників після закінчення тренінгу
поштою.
Тривалість щонайменше 45 хвилин.
Важкі ситуації. Цей спосіб
дозволяє невеликим групам учасників визначити типові проблеми, з якими вони
зустрічаються на роботі, і потім розробити можливі способи вирішення цих
проблем. Активний і творчий, він найефективніше використовує досвід учасників.
Основні кроки:
Розділіть групу на невеличкі
підгрупи із 3-6 учасників. Попросіть кожну підгрупу детально описати основну
проблему, з якою вони зустрічаються, коли, наприклад, проводять тренінг,
відвідують сім'ї тощо. Попросіть їх записати їхню проблему вгорі звичайних чи
великих аркушів паперу.
Продовжіть роботу великої групи,
і нехай один представник від кожної маленької групи доповість про їхню проблему
всім. Запропонуйте учасникам задавати запитання для чіткішого окреслення
проблеми, якщо це необхідно.
Розташуйте великі аркуші паперу
посередині столів. Нехай кожен з учасників обере собі одну з проблем для
опрацювання та приєднається до столу, де цю проблему обговорюють. Нехай заново
зібрані невеличкі групи оберуть записувача і потім проведуть «мозковий штурм» з
вирішення проблеми. Записувач повинен чітко записати всі пропозиції на великих
аркушах паперу. Через 10-15 хвилин скажіть групам зупинитися.
Нехай учасники оберуть іншу
проблему, яка цікавить їх, і перейдуть до відповідного столу. Ці нові групи
мають переглянути проблему та пропозиції, сформульовані попередньою групою.
Запропонуйте їм вибрати записувача й додати стільки пропозицій до списку,
скільки вони можуть. Приблизно через десять хвилин групи повинні завершити своє
завдання. Ви можете, якщо бажаєте, повторити процес утретє перед збиранням
паперів.
Покажіть кожну проблему та
проведіть у великій групі огляд запропонованих вирішень. Це є можливістю для
кожного, щоби занотувати, і для вас, щоби запропонувати додаткове вирішення,
якщо такі з'являться.
Тривалість близько 1,5 години.
Інші варіанти: цей метод
також спрацьовує тоді, коли ви розробляєте типові проблеми для груп. Перевагою
цього варіанта є те, що ви можете зібрати додаткові матеріали для кожної
проблеми, які полегшують її вирішення. Якщо ви обираєте використання цього
варіанту, переконайтеся, що маєте додаткові проблеми від групи. Можете замінити
прозорі аркуші плівки для проектора великими аркушами паперу.
«Пішохідний тур». «Пішохідний
тур» особливо ефективний при знайомстві із текстом, що містить складні епізоди,
провокаційні думки, важливі цитати, протиріччя тощо. Епізоди чи думки
записуються на окремих аркушах паперу, після чого учасники здійснюють «тур» від
таблиці до таблиці, обговорюючи й інтерпретуючи їх. Мета даного способу -
збільшити допитливість і зацікавленість учасників, спонукати їх до
теоретизування та допомагати їм розуміти ситуації, подібні до яких учасники
можуть зустріти пізніше в інших контекстах.
Для
застосування модуля «Пішохідний тур» виберіть кілька епізодів і напишіть чи
намалюйте їх на великих аркушах паперу, кожний на одному аркуші. Пронумеруйте
кожну таблицю та розвісьте довкола кімнати. Об'єднайте учасників у маленькі
групи, закріплюючи кожну групу за однією з таблиць, з якої вона починатиме свою
подорож. Протягом 2-5-ти хвилин групи вивчають закріплені за ними таблиці:
читають, обговорюють, інтерпретують і реагують на думки - усно чи письмово - й
потім переходять до наступної таблиці. Подібне виконується доти, доки вони не
«відвідають» усі таблиці. Коли учасники повернуться на свої місця, вони
обговорюють і підсумовують думки щодо кожної з таблиць.
Якщо учасники
вже поділені на групи чи команди, об'єднайте різних учасників у тимчасові
«турові» групи. Потім, коли вони повернуться до своїх постійних груп, у них
буде широкий вибір реакцій та відповідей від різних тур-груп, членами яких вони
були.
Поради, способи та варіанти застосування:
Перед тим як учасники
здійснюватимуть свій тур, запропонуйте їм чи порадьте список реакцій «Варіанти,
як реагувати на таблиці».
Вирізаний «пішохідний тур»: якщо
часу для туру обмаль, створіть команди з такою ж кількістю членів, як і таблиць
у кімнаті (чотири таблиці, по чотири члени в команді). Потім команди посилають
одного свого представника до кожної з таблиць. Таким чином учасники створюють
нові групи біля таблиць і діляться роздумами, реакціями. Потім вони
повертаються до своїх команд і по черзі доповідають про власні таблиці та
роздуми.
Інтерактивні лекції
Лекції є
необхідною формою навчання, якою інколи зловживають. Майже всі навчальні сесії
включають лекції, тому що вони є зручною та ефективною формою викладу
матеріалу. Але якщо лекція стає довготривалою, активність сприйняття учнів
знижується. Тому важливим є знайти способи, які підвищать ефективність лекцій,
але при цьому не заважатимуть досягти поставленої під час лекції мети. Такими
способами можуть стати короткі включення в лекційний процес, за допомогою яких
учні зможуть проявити різні види активності, підключити до засвоєння інформації
різні аналізатори, не тільки слухові, а й зорові, рухові, нюхові. Пізнавальна
інформація може бути викладена не тільки ведучим-тренером або викладачем, а й
самими учасниками, яких для цього треба відповідно підготувати. Ця пізнавальна
інформація може бути генерована самими учасниками, прочитана та переказана ними
із книжок, статей, роздаткового матеріалу. При проведенні лекції важливо
пам'ятати, що утримувати довільну увагу довго важко навіть дорослим, і тому
лекції повинні бути насичені цікавими, але не відволікаючими способами
активізації уваги, пам'яті, мислення. Наступні ідеї допоможуть тренеру
покращити якість своїх лекцій шляхом залучення учасників.
Конспекти записів. Забезпечте
роздатковий матеріал із ключовими положеннями вашої лекції. Відведіть достатньо
місця під кожним твердженням для того, щоб учасники могли робити свої записи.
Ви також можете включити в цей текст запитання й залишити в цих паперах місце,
де учасники будуть записувати свої відповіді на них.
Кружальця на ключових положеннях
- покладіть на кожний стіл картку із клейкими кружальцями. Після 10-15-ти
хвилин вашої лекції попросіть учасників переглянути свої записи та приклеїти кружки
над ключовими положеннями. Тоді попросіть їх повернутися до свого сусіда й
поділитися результатами. Альтернатива - дати фломастери, якими підкреслюють
найважливіші думки в тексті.
Розмова під час прогулянки
(Ток-Вок - від англ. Talk-Walk) - дайте учасникам проблему/питання до
вирішення. Запропонуйте їм прогулятися в парах та обговорити це питання. Коли
вони повернуться, дайте їм кілька хвилин, щоб записати у своєму блокноті думки,
які з'явилися в них після прогулянки. Ви можете попросити цілу групу поділитися
своїми ідеями.
Картка думок. Також відома як
«павутинка». Використовується з метою активізації попередніх знань або
повторення нових. Попросіть учасників записати в центрі паперу ключове слово.
Потім попросіть їх написати навколо цього слова інші слова, пов'язані з ним.
Попросіть їх організувати свою павутинку по ходу її розробки.
Парний вербальний потік. Ця
стратегія може використовуватися з метою активізації мислення на запропоновану
тему або для забезпечення можливості перегляду змісту презентації. Кроки
проведення є такими:
Розбийтеся на пари. Нехай кожен
вирішить, хто буде партнером № 1, а хто - партнером № 2. Визначте тему для
обговорення. Партнери повинні говорити по черзі та уважно слухати один одного.
Коли приходить черга говорити, не можна повторювати те, що сказав попередній
партнер.
Коли ви говорите «Старт», партнер
№ 1 починає. Після визначеного часу ви говорите «Помінятися», й починає
говорити партнер № 2. Достатньо провести три-чотири раунди. Кожен раз зменшуйте
час - це підвищить рівень енергії.
Інтерв'ю «3 кроки». Учасники
беруть інтерв'ю один в одного в парах за темою тренінгу. Потім, у малих групах,
вони діляться своїми знахідками. Трьома кроками в цій ситуації виступають перше
інтерв'ю, друге інтерв'ю, обговорення у групах.
Подумайте-поділіться в парах.
Задайте питання, яке вимагає аналізу, оцінювання або синтезу. Попросіть
учасників подумати індивідуально та записати свої відповіді (1-2 хвилини).
Потім у парах вони обмінюються своїми ідеями. Можете попросити учасників
поділитися своїми ідеями зі всією групою.
«Бурлакування». Це ефективний
спосіб для багатоденного тренінгу. Найкраще проводити на початку дня з метою
забезпечення зв'язку з попереднім матеріалом. Попросіть учасників поділити
папір на шість частин. Кожна секція повинна мати місце, щоб записати ім'я та
ідею. Попросіть учасників підвестися та зібрати ідеї від шести різних людей.
Упевніться, що ідеї та імена їхніх авторів записані в кожній секції. По
закінченню учасники діляться своїми знахідками в малих групах.
Поверніться до свого сусіда і...
Тренер дає цю вказівку та продовжує: «Визначте ключові положення останніх...
хвилин», або «Обговоріть почуту інформацію», або «Пригадайте приклади із
практики до інформації, яку я презентував», або «Вирішіть, які ідеї найкраще
підходять вам і чому».
Керована розмова. Це спосіб
визначення ставлення, цінностей та переконань. Розбийте учасників на пари.
Скажіть, що розмова між партнерами повинна залишитися конфіденційною. Дайте
кожному партнеру листок «Керована розмова», який включає в себе ряд запитань,
пов'язаних з їхнім досвідом у рамках певної теми. Корисно попросити їх закрити
запитання, на які ще не отримано відповіді. Попросіть учасників по черзі
задавати запитання та відповідати на них.
Запитання та час на очікування.
Це спосіб підготовки запитань, які ви задаєте після лекції. Після того як ви
задали запитання, дайте хвилину на обмірковування. Це дозволить усім
обміркувати свої відповіді та значно підвищить якість відповідей.
Зигзаг. Кожному учаснику
малої групи дається певний матеріал, у якому він стає експертом. Учасники
збираються з учасниками інших груп, які мають той самий матеріал. В експертній
групі вони обговорюють ефективні способи ознайомлення з цим матеріалом інших
учасників. Після цього вони повертаються до своїх базових груп і кожен учасник
по черзі навчає своїй частині матеріалу.
Заповнення фліп-чартів. Це
досить веселий спосіб перегляду вивченого. Покладіть на кожний стіл фліп-чарти,
маркери та попросіть учасників заповнити їх словами, малюнками, пов'язаними з темою.
Деякі поради: створити резюме групи, намалювати малюнки, пов'язані з основними
положеннями; намалювати графіті, написати вірш тощо.
3-2-1. Узагальнюючий спосіб,
який може використовуватися індивідуально або в малих групах. На фліп-чарті або
плівці напишіть цифрі 3-2-1. Будьте гнучкими, і можете запропонувати різні
речі, які повинні написати учасники. Наприклад: три ідеї, які ви будете
використовувати на робочому місці, дві нові для вас інформації, одна дія, яка
буде реалізована негайно, тощо.
Письмові запитання. Замість
того щоб запитати: «Чи є у вас запитання?», попросіть кожного учасника записати
одне-два запитання з теми. Попросіть декількох учасників прочитати свої
запитання та дайте на них відповідь або нехай інші учасники тренінгу дадуть
відповіді. Інша альтернатива - розбийте учасників на групи з чотирьох осіб і
попросіть їх обговорити запитання кожного. Підходьте до груп, щоби впевнитися,
що на всі запитання отримані відповіді.
«Попкорн». Використовується
як вступ до вивчення нової теми з метою визначення існуючих знань учасників з
теми тренінгу. Попросіть учасників підніматися зі своїх місць і повідомляти
одне твердження, пов'язане з темою.
Запитання й очікування. Це
продовження вашої лекції у вигляді добре дібраних запитань. Після оголошення
запитання групі почекайте хвилину перед тим, як вони дадуть відповідь. Це
дозволить кожному добре усвідомити запитання, результатом будуть активніша
участь і кращі відповіді. Це є альтернативою до лекції, що передбачає участь
учасників у викладенні матеріалу один одному. Кожному учаснику команди дають
частину матеріалу, в якій він розібрався краще за всіх. Він обговорює із членом
паралельної групи, також відповідальним за цю частину, як краще викласти цей
матеріал його команді, та намагається викласти його найкращим чином. Член
команди, який «учить» свою команду, відповідає за засвоєння матеріалу командою.
Навчання у групі є іншою
альтернативою лекції. Учасники отримують зафіксовані письмово в чіткій формі
відомості щодо змісту лекції. Їм дається певний час для індивідуального
прочитування та вивчення матеріалу. Протягом періоду вивчення вони можуть
фіксувати ключові поняття та їхні коментарі щодо них. Після завершення цього
учасники збираються у групи та отримують серію запитань для обговорення.
Запитання повинні допомогти учасникам синтезувати та використати матеріал
лекції. Учасники груп можуть зафіксувати свої відповіді на папері для того,
щоби бажаючі могли проглянути їх або тренер зміг провести дискусію, базуючись
на отриманих відповідях.
Малювання. Це веселий спосіб
для підняття настрою у групі та перегляду змісту представлених лекцій. На
кожний стіл кладуть листки паперу та маркери. Пропонують групі заповнити листок
словами та малюнками, пов'язаними із зазначеною темою. Наприклад, намалювати
малюнок, що ілюструє ключове поняття або теорію; дати визначення; намалювати
постер; зробити «графіті».
Розповідання історій. Історії
допоможуть забезпечити особистий зв'язок кожного з матеріалом і допоможуть усім
зробити більш чіткими свої знання, інтерес і зосередитись на темі. Історії
можуть бути надихаючими, інструктуючими або розважальними. Історії можуть
розповідати тренер або учасники семінару. Навчіться розповідати плавно та
виразно.
Обговорення у групі.
Збираються групи по три-п'ять осіб для проведення обговорення теми чи проблеми,
вирішення питань, представлених письмово або словами. Завдання групам можуть
бути такі: завершити твердження, повторити перелік, завершити опитування та
вирішення проблеми. Вони можуть збиратись у великі групи для подальшого обговорення
й порівняння результатів, висловлення вголос того, що можна було вивчити за
допомогою цієї вправи.
Комікси, мультфільми. Комікси
та мультфільми при правильному виборі та використанні можуть бути гарним
способом для відображення ключових понять, допоможуть допомогти учасникам
вникнути в тему та відновити сили групи за допомогою гумору. Розподіліть
комікси за категоріями відповідно до теми.
Цитування. Короткі цитати,
крилаті вирази та вірші можуть влучно й ефективно підкреслити ключову позицію.
Помістіть їх на прозорих листах або час від часу прочитуйте по одній протягом
окремого заняття-тренінгу.
Протоколювання. На початку
тренінгу дайте кожному учаснику невеликий записник, у якому він міг би
записувати види діяльності, свої роздуми, ідеї, висновки, думки та почуття. У
різний час протягом тренінгу робіть перерву та пропонуйте учасникам звертатись
до своїх записів. Для того щоби протоколювання було ефективним, воно провинно
включати власні роздуми та самооцінку. Орієнтовані завдання на тренінгу можуть
бути такі: описати досвід, отриманий на тренінгу; закінчити речення «У
проведенні тренінгу мені не подобається...»; розповісти про улюбленого
викладача та сказати, чим він подобається; обговорити, що є, на вашу думку,
вашою сильною стороною в цьому тренінгу; визначити ключові позиції ранкової
сесії.
Письмове обговорення.
Учасникам, розділеним на пари, дають провокуючу тему/питання/проблему або
завдання та пропонують записати їхні власні думки. Пара ділить листок на дві
рівні вертикальні частини. Перший член пари починає писати що-небудь стосовно
теми обговорення із одного боку листка. Його партнер пише у відповідь з
протилежного блоку. Письмове обговорення продовжується протягом сесії.
Команди, що слухають. Цей метод
допомагає учасникам зосередитися на темі під час лекції. Команди, що слухають,
- це невеликі групи, які відповідають за уточнення лекційного матеріалу.
Основні кроки:
Організуйте учасників у чотири
команди та дайте їм наступні завдання:
Після лекції дайте командам
деякий час, щоб завершити своє завдання.
Дайте змогу висловитися
представникам кожної з команд.
Інші варіанти:
Можете придумати інші ролі для
груп. Наприклад, ви можете попросити команди підбити підсумки лекції або
придумати запитання, які допоможуть перевірити, наскільки учасники зрозуміли
зміст лекції.
Роздайте наперед запитання,
відповіді на які містяться в лекційному матеріалі. Скажіть про це учасникам.
Команда, яка зможе відповісти на більшу кількість запитань, стає переможцем.
Приклад:
У лекцію з теми «Сексуальне
насильство» тренер включив основну інформацію, яка стосувалася таких положень:
«Послуга за послугу» - вимога
сексуальних стосунків в обмін на отримання посади є цілком незаконною.
Небажана поведінка - важливим є
показати, що дана поведінка є цілком небажаною. Є відмінності між очікуваною,
неочікуваною, але прийнятною, загрозливою, але толерантною, цілком неприйнятною
поведінкою.
Поодинокий випадок - навіть коли
випадок є вкрай важким, будучи поодиноким, він часто не вважається насильством.
Як правило, чим жорстокіше насильство, тим менше потреби показувати, що воно
мало постійний характер.
Вороже середовище - доторкування
не вважається сексуальним насильством. Освистування, непристойні погляди,
коментарі або порнографія можуть вважатися формами сексуального насильства,
якщо вони ведуть до створення ворожого чи загрозливого середовища.
Доромантичне залучення - той
факт, що двоє співпрацівників мають або мали одного разу романтичні стосунки,
не гарантує факту насильства.
Звична жіноча реакція -
намагаючись визначити стандарт загрожуючої поведінки, важливо враховувати
чутливість жінок і нечутливість чоловіків до цього факту. Суди починають
розуміти той факт, що те, що видається загрозливим для жінок, не є таким для
чоловіків. Рекомендацією може бути вважати загрозою те, що видається нею для
звичайної жінки.
Лекційне бінго. Лекція може
видатися менш нудною і учасники можуть бути більш активно заангажованими, якщо
ви перетворите лекцію у гру. У той час як учасники гратимуть у бінго, ви можете
провести обговорення ключових положень.
Основні кроки:
Розробіть лекцію, яка би містила
до дев'яти ключових положень.
Розробіть картки бінго, які
включають ці ключові положення, на решітці 33. У кожному із квадратів напишіть
різні точки зору. Якщо у вас ключових положень менше, ніж дев'ять, можете
залишити деякі квадрати порожніми.
Створіть додаткові картки бінго з
такими самими ключовими положеннями, але розмістіть їх в інших квадратах. У
результаті лише деякі картки бінго будуть співпадати.
Роздайте картки бінго учасникам.
Також роздайте учасникам стрічку з дев'ятьма клейкими кружечками.
Проінструктуйте учасників, що в ході лекції вони повинні приклеювати кольоровий
кружечок у квадрат, який обговорюється. (Примітка: порожні квадрати повинні
залишитися порожніми.)
Як тільки учасники зберуть три
вертикальні, горизонтальні рядки кружечків або по діагоналі, вони кричать
«Бінго!».
Завершіть лекцію. Дайте змогу
учасникам отримати бінго стільки раз, скільки це можливо.
Інші варіанти:
1. Замість ключових положень
лекції ви можете використати ключові терміни чи назви як основу для гри в
«Бінго». Як тільки учасники чують відповідний термін чи назву, вони розміщують
наклейку та відповідний квадрат.
2. Створіть «Бінго» - решітку 22.
Продовжуйте обговорювати ключові положення, терміни чи назви з вашої лекції.
Зазначте лише чотири з них на картці «Бінго». Але намагайтеся зробити ці картки
зовсім не подібними одна на одну, включаючи туди іншу інформацію.
Приклад
У лекції з менеджменту тренер
включив такі основні моменти:
Створіть картки розміром
Швидко продивіться книгу чи
статтю в пошуках ідей. Зніміть копію статті, яка вас зацікавила, і зберігайте
її у відповідних файлах.
Носіть із собою магнітофон із
записами різних ідей та нагадувань. Це особливо корисно, коли ви водите
автомобіль.
Організуйте файл «Прочитати» і
носіть його із собою, коли ви подорожуєте або знаєте, що вам прийдеться якийсь
час провести в очікуванні когось/чогось.
Призначте собі побачення, щоб
завершити якусь роботу, і зазначте цю дату в календарі.
Згрупуйте телефонні дзвінки.
Організуйте певний час протягом дня, щоб зробити їх.
Організуйте вирішення поточних
питань у трьохгодинний період протягом тижня.
Напишіть список того, що ви
хочете сказати перед тим, як зробите дзвінок. У такому разі ви не забудете
важливих речей і не перетворите ділову розмову на просто балаканину.
Кожного дня намагайтеся знайти
новий спосіб економії вашого часу.
Приклад відповідної
«Бінго»-решітки:
Рольові ігри
Рольові ігри є
одним з найбільш успішних методів визначення ставлення та розвитку практичних
навичок учасників. Ролі можуть розподілятися тренером або вибиратися випадково
чи за бажанням учасників. У рольовій грі з розподіленими ролями учасники
отримують інструкції з виконання своєї ролі або «сценарій» гри. У грі, що не
пов'язана з розподілом ролей, учасники грають самі себе та демонструють свої
власні реакції на певні ситуації. Рольова гра може бути розіграна перед усією
групою або в малих групах. Нижче наведені декілька різновидів рольових ігор.
Знання різних способів проведення рольових ігор допоможе вам стати більш
успішними в їх проведенні. У пораднику тренера ви зможете знайти поради щодо
використання різних видів сценаріїв і форми проведення рольових ігор.
Драматична пародія. Цей вид
рольових ігор розігрується перед усією групою, він забезпечує можливість
демонстрації. Метою є проілюструвати проблемний підхід та обговорити його. Дія
гри базується на інструкціях тренера. Письмовий сценарій можна використати для
того, щоби зробити гру менш ризикованою для учасників, та для того, щоби
переконатись у тому, що не пропущені окремі важливі моменти. Наприклад, ви
можете створити сценарій, що відображає, як слід проводити та як не слід
проводити конференцію з батьками.
Негативна рольова гра. Це
гумористичний, розважальний та інколи разряджувальний спосіб проведення
рольової гри, коли партнери виконують певні дії свідомо невірно. Цей вид
рольової гри виконується перед усією групою та передбачає надання вірних
указівок для учасників гри. Наприклад, двоє людей демонструють невірний спосіб
ведення бесіди, коли один з партнерів намагається іншому щось сказати, а інший
демонструє абсолютну неуважність і небажання слухати.
Після огляду й обговорення
негативних прикладів попередньої гри на відео або в пародії гравці «переграють»
спочатку всю гру у вірний спосіб. Наприклад, учасники дивляться й обговорюють
переглянутий на відео сюжет по те, яка два вчителі проводять зустріч із
батьками, перевантажуючи їх надмірною інформацією та не даючи можливості
підключитись до бесіди. Гравці переграють кожну роль у цьому сюжеті в більш
ефективний спосіб. Наприкінці учасник, який виконує роль батьків, розповідає
двом учасникам, які виконують роль учителів, що, на його думку, вони зробили
вірно та що їм треба врахувати для вдосконалення своїх навичок.
Основні кроки:
1. Два або більше гравців
представляють усій групі драматичну сценку. Мета полягає в ілюстрації проблеми
або використанні певних навичок, а також у заохоченні відповідного обговорення.
Постановка базується на даних тренером письмових настановах щодо виконання
ролей. Інший варіант драматичної сценки полягає в тому, що гравці
використовують «неправильну та правильну» техніки. Інші учасники спостерігають
неправильний спосіб дій і критикують його. Далі вони бачать правильний спосіб і
обговорюють його.
2. Модифікація вимагає розробки
постановки в невеликій групці перед тим, як показати її всій групі. Існує
процедура, яка дозволяє залучити всю групу:
Розподіліть учасників на стільки
груп, скільки ролей існує в даній рольовій грі. Дайте кожній групі інформацію
про постановку й одну з ролей.
Попросіть кожну групу обговорити
та визначити стратегії, які будуть використані в рольовій грі.
Запросіть з кожної групи
добровольців, які, власне, гратимуть ролі. Дайте цим добровольцям достатню
кількість часу для уважного опрацювання ролей.
Проведіть коротке опитування
решти групи, глядачів стосовно того, що вони повинні шукати в рольовій грі.
Непогано було б дати глядачам коротенькі письмові рекомендації щодо предмета
їхніх спостережень.
Проведіть рольову гру.
Після гри проведіть загальне
обговорення, що включатиме порівняння планів і очікувань групи з тим, що
відбулося насправді. Використовуйте для дискусії дані глядачам письмові
рекомендації.
Підсумуйте знання, здобуті в
результаті рольової гри.
Сценарна рольова гра.
Сценарна рольова гра є відносно безпечною формою рольової гри. Вона може
ефективно використовуватися як спосіб представлення двох точок зору для
проведення обговорення або як спосіб демонстрації набутих навичок. Учасники
розігрують перед групою заздалегідь підготовлений письмовий сценарій.
Матеріали: сценарії та іменні
картки для гравців.
Основні кроки:
Підготувати сценарій для рольової
гри. Краще написати сценарій простою мовою й заохочувати звичайне спілкування
настільки, наскільки це буде можливо. Сценарій повинен бути відносно коротким,
оскільки гравці читатимуть його, а тривала рольова гра втомлює.
Підготуйте великі іменні картки
для рольової гри, які визначають роль, яку грають учасники.
Доберіть гравців заздалегідь і
дайте їм можливість проглянути сценарій.
Тривалість звичайно 10-15 хвилин.
Розгляд практичних ситуацій
(кейс-стаді)
Використання цього методу
заохочує учасників групи ділитися своїм досвідом. Для тренера важливо створити
атмосферу підтримки у групі для роздумів над попереднім досвідом, уроках з
нього, а також використання цих роздумів як можливості для розвитку. Роль
тренера - ставити запитання й керувати обговоренням таким чином, щоб учасники
мали змогу детально обговорити ці запитання. Відмінність цього методу полягає в
тому, що для активізації досвіду використовуються різноманітні засоби
представлення досвіду (або практичних ситуацій) інших. Саме на цій основі (як
на основі прикладу) і виникають роздуми, робляться висновки та шукаються
конкретні шляхи розв'язання тих чи інших педагогічних завдань. Використання
цього методу потребує ретельної підготовки тренера стосовно підбору або
розробки відповідних до теми ситуацій, статей, описів випадків, завдань,
проблемних ситуацій тощо. Важливо подбати про те, щоби представлені вами для
аналізу практичні ситуації були змістовними, насиченими конкретними фактами,
цікавими для аналізу, розкривали глибинні причини явищ, були сформульовані
чітко й конкретно. Тільки в цьому разі метод розгляду практичних ситуацій буде
ефективним, упливовим на внесення подальших змін у роботу, активізацію
мислительної діяльності учасників, спонукаючи до роздумів та дискусій.
відбувалося?», «Яка додаткова інформація була би корисною для кращого розуміння
ситуації?», «Що би учасники зробили по-іншому в даній ситуації?».
Попросіть учасників описати та
порівняти точки зору різних дійових осіб у ситуації.
Попросіть добровольців поділитися
реальними схожими ситуаціями, в яких вони перебували чи про які вони чули.
Задайте запитання: «Як ви вирішували цю ситуацію?». Попросіть їх поділитися
міркуваннями про те, чому вони навчилися з цієї ситуації.
Попросіть учасників згадати
подібні ситуації на початку їхньої практичної діяльності. Задайте запитання:
«Що було успішним?», «Що можна було би зробити краще?», «Що би вони зробили
по-іншому?». Попросіть досвідчених учасників поділитися найціннішими, з їхньої
точки зору, уроками із свого досвіду.
Тривалість 20-30 хвилин.
Інший варіант
Розділіть версії вивчення
практичної ситуації на «хибний шлях» і «правильний шлях». Учасники
ознайомляться з неправильним шляхом якогось підходу й наведуть зворотний
зв'язок. Потім вони ознайомляться з більш вірним способом, і на основі цього
відбудеться подальше обговорення.
Відтворення в малих групах. У
цьому виді діяльності учасники повторно відтворюють історію в малих групах.
Основні кроки:
Перед тренінгом підготуйте
приклад ситуації для вивчення, який включає в себе певну проблему. Також
підготуйте описання всіх задіяних осіб.
Допоможіть учасникам поділитися
на малі групи: кількість учасників у групах повинна відповідати кількості
задіяних у ситуації осіб.
Роздайте описання ситуації.
Кожна група повинна обрати
виконавців дійових осіб - роздайте кожному учаснику характеристику дійової
особи, яку він/вона вибрали. Дайте їм достатньо часу, щоби підготувати рольову
гру згідно із ситуацією.
Забезпечте час для проведення
рольових ігор.
Попросіть учасників обговорити
заняття й навести один одному зворотний зв'язок.
Якщо є час, бажання та потреба,
можете запропонувати учасникам сформувати нові групи та вибрати нові ролі.
Дайте достатньо часу на підготовку та відтворення рольової гри. Проведіть
обговорення зі всією групою: «Що відбувалося?», «Що відбувалося вірно?», «Що
могло би бути зроблено краще?», «Як почували себе учасники у своїй ролі?»,
«Чому ми навчилися, граючи власних персонажів?», «Які уроки ми можемо винести з
даного досвіду».
Тривалість 20-30 хвилин.
Колективна взаємодія. Під час
цієї діяльності добровольці відтворюють ситуацію в той час, коли решта групи
спостерігає та пропонує ідеї. Така діяльність потребує стільки добровольців із
групи, скільки існує дійових осіб у ситуації. Оскільки це є більш складною
формою рольової гри, ви можете використати цей практикум усередині чи
наприкінці тренінгу, коли група «розігріється» та відчуватиме себе більш
вільно.
Основні кроки:
1. Перед заняттям підготуйте
приклад для вивчення, що представляє проблему, яку треба розв'язати, та описи
всіх персонажів історії.
2. Представте ситуацію. Попросіть
добровольців зіграти кожний персонаж історії. Організуйте простір, аби
відтворити історію так, щоб решта групи могла виконувати роль спостерігачів.
3. Скажіть групі, що, попри те,
що ці добровольці грають персонажів, усі інші в кімнаті мають важливу роль
спостерігачів. Дайте всій групі описання/характеристику всіх персонажів
історії, яку ви повторно відтворюєте. Це може бути зроблене в письмовій формі
або усно.
4. Поясніть задачі учасникам:
Задача актора відтворити історію
відповідно до описання/характеристики. При цьому актори можуть використовувати
колективну взаємодію. Якщо актор (акторка) вичерпав запас ідей, він/вона може
завмерти, вийти з гри та передати свою роль іншому учаснику. За вигуком
«відімри» усі учасники повертаються в дію.
Роль спостерігача - уважно
стежити за діями акторів. Спостерігачі можуть брати участь у грі в такі
способи:
якщо у спостерігача з'являється
варіант відповіді, він може зупинити дію вигуком «завмри». Актори завмирають і
спостерігач дає вказівку відповідному актору. За вигуком «відімри» усі учасники
повертаються в дію;
спостерігач може використати
метод колективної взаємодії і, зупинивши дію вигуком «завмри», зайняти місце
когось із акторів.
5. Дайте акторам команду
«Почати». Стежте за грою учасників, не дозволяючи їм надто затягувати дію.
Залежно від кількості учасників та їхнього ентузіазму дія може тривати від
п'яти до десяти хвилин.
6. Після закінчення гри учасники
мають подякувати один одному за активність та отримане задоволення. Проведіть з
учасниками гри обговорення на такі теми: «У чому суть гри», «Що вони зробили
правильно», «Що хотіли би зробити краще?», «Як кожен з учасників почувався у
своїй ролі?», «Що можна сказати про можливий розвиток цього образу?», «Які
уроки винесли учасники із процесу гри?».
Тривалість 30-60 хвилин.
Стратегії невеликих груп. Невеликі
групи планують здійснення рольової гри до того, як її представлено всій групі.
Ця процедура допомагає повністю задіяти всіх учасників.
Основні кроки:
Перед початком розробіть ситуацію
для використання в цьому занятті.
Розділіть учасників на таку кількість
груп, скільки є ролей у ситуації. Роздайте інформацію про ситуацію та роль
кожної з груп.
Попросіть кожну групу обговорити
та домовитися про стратегії, які вони використовуватимуть під час своєї ролі.
Попросіть добровольця від кожної
з груп зіграти ситуацію. Дайте їм достатньо часу на підготовку для уважного
розгляду їхніх ролей.
Ознайомте іншу частину групи, які
є спостерігачами, стосовно того, що шукати в рольовій грі. Добре, якщо
спостерігачі занотовуватимуть свої спостереження у визначеній вами формі.
Проведіть рольову гру. Проведіть
загальну дискусію після цього, включаючи порівняння планів та очікувань групи з
тим, що відбулося насправді.
Використайте нотатки
спостерігачів для управління подальшими дискусіями.
Узагальніть результати рольової
гри.
Тривалість 20-30 хвилин.
«Мозковий штурм»
«Мозковий штурм» є прекрасним
методом, щоби використати досвід учасників з метою розв'язування проблем і
розробки ідей. Проте існують дуже конкретні правила та основні принципи
проведення «мозкового штурму», яких треба дотримуватись. «Мозковий штурм»
спрацьовує найкраще у групах по 5-7 осіб, але припустимими є і команди більшої
кількості. У разі коли група занадто велика, її варто розділити на декілька
підгруп і визначити завдання для кожної з них, після чого узагальнити вироблену
інформацію в цілісне утворення. Для ефективного проведення «мозкового штурму»
має надзвичайно велике значення атмосфера, в якій він відбувається. Якщо
попередня поведінка тренера не була фасилітативною, підтримуючою, якщо тренер
дозволяв собі робити зауваження або критикувати учнів, не варто розраховувати
на те, що учасники зможуть генерувати цікаві ідеї, вільно висловлюватися,
вносити цікаві пропозиції. З іншого боку - «мозковий штурм» корисний тоді, коли
учні лише починають засвоювати тему, знайомитись один з одним, і така
організація роботи допоможе їм почувати себе більш вільно та впевнено.
Головні принципи
«мозкового штурму»:
придумуйте багато ідей;
не зупиняйтеся, не відкидайте та
не починайте обговорення доти, доки не матимете щонайменше п'ятнадцять ідей;
утримуйтеся від суджень та
обговорення цих ідей;
записуйте всі думки - навіть ті,
що вже перевірені або виглядають «божевільними». Ви зможете їх відкинути,
об'єднати та оформити пізніше.
КЛАСИЧНИЙ «МОЗКОВИЙ ШТУРМ»
Основні кроки:
1. Чітко визначте проблему або
тему для «мозкового штурму».
2. Працюйте в колі.
3. Виберіть того, хто вестиме
обговорення і заохочуватиме появу нових ідей. Головуючий повинен заохочувати
кількість, а не якість ідей.
4. Щоби збільшити появу нових
ідей, ви можете оголосити паузу після декількох хвилин і потім розпочинати
знову.
5. Правилами «мозкового штурму»
є:
жодної критики;
запозичення інших ідей не є
поганим;
кількість бажана;
оцінка приходить пізніше.
6. Щоби покращити якість ідей, ви
можете на початку дати час учасникам, щоб вони записали свої ідеї
індивідуально.
7. Діліться ідеями циклічно, коли
окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі й ідеї не
повторюються.
8. «Мозковий штурм» може бути
проведений у двох групах - тоді кожна група розширює список, який базується на
ідеях попередньої групи. Зміна оточення може певною мірою збільшити появу нових
ідей.
Тривалість - одна зміна.
Зворотний «мозковий штурм».
Створіть маленьку розповідь, яка би відображала проблему в деталях, та
зазначте, що вона вже вирішена. Після прочитування сценарію у групі учасники
окремо один від одного пишуть свої ідеї стосовно вирішення проблеми. Після
чотирьох хвилин написання запропонуйте їм прочитати свої відповіді та записати
їх. Це є добрим способом активізувати групу та зрозуміти, що вони вивчили з
теми.
«Мозковий штурм» «Стіна мудрості».
Цей вид діяльності допомагає учасникам обмінюватись інформацією та
сконцентрувати увагу. Запропонуйте учасникам записати їхню найбільшу проблему,
пов'язану з темою, на листку та тримати цей запис протягом семінару. Коли
учасник вивчить щось нове, що допоможе вирішити цю проблему, він записує
рішення на листку та розміщує його на «Стіні мудрості». Протягом сесії
запропонуйте учасникам поділитися своєю проблемою та її рішенням.
Альтернативний варіант: нехай учасники розвісять свої записи на стіні, а іншим
запропонуйте фіксувати свої припущення протягом семінару, щоби потім розмістити
їх на картках.
«Мозковий штурм» «Обговорення
постерів». Запишіть запитання або проблеми на постерах, по одному на окремому
постері. Необхідно мати достатньо постерів для всіх груп. Розмістіть постери
довкола кімнати. Розділіть групу на малі підгрупи та дайте кожній групі маркер.
Розмістіть групи біля постерів. Групи починають «мозковий штурм», записуючи
способи вирішення проблеми або відповіді на запитання на кожному постері. Група
проводить чотири-п'ять хвилин біля кожного постера. За сигналом групи
переходять до наступного постера. Вони читають те, що записано, та додають свої
ідеї. Так продовжується, поки групи не обійдуть усі постери. Наприкінці групи
повертаються до першого постера, перечитують відповіді та вибирають п'ять для
зачитування їх перед усією групою.
«Мозковий штурм» із використанням
конвертів. «Конвертний»
«мозковий штурм» забезпечує чи не єдину форму для індивідуального
розв'язання проблеми учасниками. Такий метод добре спрацьовує особливо
наприкінці семінару.
Основні кроки:
Розділіть учасників на групи по
7-8 осіб. Найкраще, коли групи будуть знаходитися за столами.
Роздайте кожному із членів групи
конверт. У верхній частині конверта напишіть ключову фразу: «Проблема, яку я
маю з (тема) полягає в ...». Тема, яку ви обираєте, стосуватиметься змісту
семінару - наприклад, біхевіоральний (поведінковий) менеджмент, тренінг тощо.
Розташуйте картки розміром 7,512,5 см посередині столів.
Скажіть учасникам, щоби вони
закінчили речення чітким письмовим описом проблеми, над якою зараз працюють.
Вони повинні занотувати цей опис на зовнішній частині конверта.
Після того як усі проблеми будуть
описані, кожен учасник передає свій конверт сусідові праворуч. Тепер кожен з
учасників має прочитати проблему, записану на верхній частині конверта, узяти
картку з центра стола та написати на ній можливий варіант розв'язання проблеми.
Потім вони вкладають картку до
конверта й передають її учаснику праворуч. Цей учасник читає проблему та пише
її можливе вирішення на новій картці, не дивлячись на те, що вже було
запропоновано.
Коли учасники врешті знову
отримують свої конверти, після того як вони пройшли навколо всього столу, вони
зачитують запропоновані шляхи вирішення проблем.
Як завершальний етап ви можете
запропонувати учасникам поділитися ідеєю, яку вони застосовуватимуть зі всією
або невеличкою групою.
Тривалість приблизно 30 хвилин.
«Мозковий штурм» «Карусель».
Цей метод добре використовувати тоді, коли задану тему можна поділити на
підтеми чи підгрупи запитань до неї. Великі аркуші паперу, на кожному з яких
записано різні підтеми чи запитання, треба розвісити довкола кімнати.
Поділившись на маленькі групи, учасники переходять від однієї таблиці до
наступної, при цьому кілька хвилин зупиняються біля кожної з них, щоби
генерувати ідеї та записати, що вони знають з кожної з підтем. Кожна група
отримує різного кольору маркери. Групи закінчують свою подорож біля таблиці, з
якої почали, і зрештою мають змогу побачити, що було дописано іншими групами.
Поради, способи та варіанти
застосування
Якщо в аудиторії на стінах
недостатньо місця, щоби вішати аркуші:
передавайте таблиці від однієї
групи до іншої;
прикріпіть кожний аркуш із
підтемою чи запитанням на дощечках із затискачами, які й передаватимуть
учасники від однієї групи до іншої.
Для підсумку, повторення та
закріплення матеріалу, що засвоєно:
поділіть тему на підтеми (по
одній на кожному аркуші), потім...
...групи підходять до кожної з
таблиць і...
...записують те, що знають;
...задають запитання для
перевірки та...
...переглядають отриманий список
(перевіряючи ідеї, щодо яких вони впевнені, та ставлячи «?» до тих, щодо яких
мають сумніви).
Для використання під час
колективного навчання:
на окремих аркушах зазначаються
теми для дослідження для кожної групи...
...перед тим, як «дослідники»
зберуться всі разом, або після самостійного розгляду теми вони підходять до
кожної таблиці та...
...записують/підсумовують, що їм
відомо, потім...
...записують запитання до теми.
Основні кроки «мозкового штурму»
«Карусель»:
1. Напишіть кожне запитання або
підтему на окремому аркуші.
2. Розділіть учасників на
маленькі групи.
3. Роздайте кожній групі по
таблиці.
4. Виберіть, хто буде записувати,
та роздайте їм маркери.
5. Указівки учасникам:
Користуючись методом «мозкового
штурму», дайте відповіді на задане запитання/тему - на це у вас __ хвилин.
Припиніть виконувати завдання,
почувши сигнал.
6. Через деякий час подайте
сигнал, скажіть писарям передати маркер іншій особі з групи; далі кожна з груп
рухається по колу до наступної справа таблиці.
7. Повторіть команди 5 та 6
(зазначені вище).
8. Продовжуйте вправу доти, доки
кожна група не дасть відповіді на всі теми чи запитання.
9. Останній крок на вибір. Кожна
група закінчує свій рух біля таблиці, з якої почала, і протягом кількох хвилин:
вивчає цю таблицю та звертає
увагу на те, що було додано, поки вони переходили до інших аркушів паперу;
згруповує ідеї за категоріями.
«Мозковий штурм» «Кути». «Кути»
- це спосіб колективного навчання, що вимагає від учасників здійснювати вибір,
шукати обґрунтування свого вибору та практикуватися в уважному вислуховуванні
інших точок зору. В якості розминки спосіб «Кути» здатен зосередити учасників
на темі та змусити їх докладати більше зусиль у її визначенні. Такий підхід дає
тренеру можливість зібрати інформацію про початкові знання, помилкові позиції
та шляхи обдумування теми.
Тренер починає вправу з
оголошення різних точок зору на вибір. Вони можуть бути прикріплені до таблиць
і розвішені в різних кутах кімнати. Учасники поділяють одну з точок зору і
потім ідуть до кута кімнати, щоби приєднатися до тих, хто теж поділяє цю точку
зору. У всіх кутах учасники об'єднуються в пари та висловлюють один одному
причини свого вибору. Зрештою, вони почують причини вибору точок зору інших
учасників з інших кутів кімнаті.
Приклад
У рамках тренінгу «Залучення
дітей з особливими потребами» тренер розвісив чотири плакати в різних кутах кімнати
з такими твердженнями:
Діти з особливими потребами
повинні відвідувати ті ж класи, що й їхні однолітки, якщо вони здатні навчатися
тому же, що й інші учні.
Діти з особливими потребами мають
навчатися у спеціальних закладах, орієнтованих на задоволення їхніх спеціальних
освітніх і медичних потреб.
Усі діти, незалежно від їхніх
можливостей, мають навчатися у звичайних класах разом з однолітками.
Батьки дитини з особливими
потребами мають вирішувати, в якій школі буде вчитися їхня дитина.
Поради, способи та варіанти
застосування
Учасникам дається можливість
перейти зі свого кута в інший.
Основні кроки:
Оголосіть, яка точка зору в якому
куті кімнати розміщена.
Учасникам:
Добре подумайте перед тим, ніж
приєднатися до якогось кута.
Напишіть першу літеру чи номер
кута на клейких папірцях.
Підійдіть до вибраного кута.
Серед учасників групи знайдіть
собі пару та обговоріть між собою причини вашого вибору.
Разом зі своїм партнером
об'єднайтеся з іншою парою з того ж кута, що й ви, та перекажіть причини вибору
вашого партнера.
Обраний у кожному куті учасник
повинен розказати всій аудиторії причини, названі в його куті.
Потім вони повертаються в пари у
своїх кутах та переказують причини, почуті від учасників з інших кутів.
Повернувшись за столи, повторіть
причини кожної з точок зору.
«Мозковий штурм» «П'ять слів - три
слова». Цей варіант «мозкового штурму» пропонує учасникам назвати
п'ять слів, що спадають на думку під час роботи над певною темою. Потім
учасники об'єднуються в пари по троє чи по четверо та обговорюють ці слова.
Наприкінці вправи кожна маленька група вибирає три слова, повідомляє їх та
пояснює для всієї аудиторії.
Приклад
Напишіть п'ять слів чи фраз, що
першими спадають на думку, на такі теми:
Індивідуалізація навчання.
Теорія множинного інтелекту.
Навчання через гру.
Інтерактивні методи навчання.
Спостереження за дитиною.
Тематичне навчання.
Самооцінка дитини.
Оцінювання розвитку дітей.
Залучення батьків.
Поради, способи та варіанти
застосування
Використовуйте папір, розрізавши
його на частини розміром індексних карток; учасники записуватимуть по одному
слову чи фразі на картці. Коли вони будуть сортувати та вибирати із п'яти слів
три, то їм буде легше відкидати ті, що повторюються, і водночас звертати увагу
на всі слова. Учасники можуть також сортувати слова за категоріями та назвати
три категорії замість трьох окремих слів.
Зберіть у кожної групи по три
картки (ідеї), складіть їх у таблицю чи альбом, щоби можна було користуватися
ними протягом чи після вивчення теми.
Самоосвітні завдання
Скільки основних груп методів
активного навчання передбачають тренінгові заняття?
Як, на вашу думку, це можна
пояснити, зіставивши з відповідними групами методів навчання у класичній
педагогіці?
Як на вашу думку, з якими
методами ви маєте бути ознайомлені в наступному номері нашого журналу?
Сплануйте систему тренінгів для
вашого педагогічного колективу, взявши до уваги:
рівень готовності вчителів;
обсяг матеріалу для опрацювання;
кількість учасників тренінгів;
темп засвоєння інновацій тощо.
Сто і один метод активного навчання
Матеріали мають бути корисними
всім, хто вважає: учитель зобов'язаний учитися все життя, тільки тоді він
виборює право вчити інших. І якщо ви, як директор сучасного навчального
закладу, плануєте організацію навчання педагогічного колективу вашої школи - ви
знайдете для себе неперевершені зразки такої діяльності
У цьому випадку ви шановний
директоре, маєте виступати в ролі тренера, який разом із колегами просувається
до більш високих щаблів педагогічної майстерності.
Ключові поняття: умовно пасивні, активні та інтерактивні методи
навчання, тренінг, тренер, фасилітатор.
Структура публікації:
Поняття «активне навчання»,
обґрунтування його значущості та вузлові поняття.
Концепція активного навчання
дорослих.
Основні принципи навчання
дорослих.
Умови ефективного використання
методів активного навчання.
Перешкоди активному навчанню та
шляхи їх подолання.
Що таке активне навчання і чому
воно важливе
Використання методів активного
навчання є вкрай важливим тому, що вони мають великий вплив на учіння,
засвоєння навчальної інформації та вироблення особистісних якостей. Так, одні
дослідження свідчать, що дорослі учні віддають перевагу методам активного
навчання, інші вказують на те, що з точки зору оцінки методів активного
навчання та традиційних лекцій показники успішності засвоєння знань студентів є
співвимірними, а от показники опанування нових навичок значно перевищують ті,
що їх було досягнуто після курсу звичайних лекцій. Досліджено також, що значна
кількість дорослих із різними індивідуальними навчальними стилями засвоює
знання ефективніше, коли використовуються активні методи навчання. Іншими
словами, для нас, як викладачів, має бути важливішим не лише те, як багато вони
дізналися, навчаючись, а й те, як вони використовуватимуть здобуті знання.
Отже, вдумливий підхід до використання методів активного навчання охоплює такі
моменти: ми все більше дізнаємося про безліч способів, за допомогою яких можемо
ефективно активізувати нашу вчительську практику, і залучаємося до практики
саморефлексії щодо власного викладання, а також вивчаємо, яким чином дорослі
учні навчаються найефективніше.
З'ясуймо сутність основних
понять, які ми плануємо використовувати в подальшому.
Активне навчання
Часто цим терміном послуговуються
надто вільно, хоча він має специфічне значення. Багато освітян стверджують, що
навчання саме по собі є активним, а учні активні навіть під час слухання
лекції. Але ми визначаємо активне навчання як таке, що залучає учнів до участі
у виробленні пізнавальної інформації та пробуджує особисту відповідальність за
те, що вони роблять. Учасниками активного навчання для нас є дорослі
учні-старшокласники, учителі, вихователі, які мають більший або менший досвід
педагогічної діяльності та можливість втілювати засвоєне у практику
освітянської роботи з дітьми.
Методи активного навчання
Методи активного навчання
розподіляємо залежно від структури тренінгової діяльності та завдань кожного
етапу: на підготовчому, основному, завершальному. Основною метою методів, які
використовуються на підготовчому етапі, є створення атмосфери порозуміння й
емоційного комфорту, виявлення очікувань учасників, а також вникнення в тему. У
ключовій частині тренінгу відбувається засвоєння основного змісту. Тому й
методи основної частини спрямовані саме на забезпечення максимально успішного
засвоєння пізнавальної інформації. Методи завершального етапу спрямовуються на
підсумкову роботу закріплення інформації, а також допомагають установлювати
зворотні зв'язки. Методи компенсуючого впливу активізують увагу учнів,
допомагають конструктивно організувати роботу, уміло зробити психологічне
розвантаження, перепочинок, збалансувати різні види діяльності, створити
позитивний емоційний настрій. Методи активного навчання втілюються за допомогою
низки більш конкретизованих прийомів роботи тренера - ігрових вправ, практичних
завдань, рольових та ділових ігор, мозкових штурмів, обговорення проблеми в
командах та парах тощо.
Тренінг
Сформулювати концепт або
визначання тренінгу важко, оскільки часто цей термін вживається зі спортивною
конотацією. У підручнику для тренерів Жіночого консорціуму ННД-США (Київ-1997)
ми знайшли таке визначення тренінгу: «запланований процес, призначений поновити
навички та знання і перевірити ставлення, ідеї, поведінку з метою їх зміни й
оновлення. Він містить широке коло навчальних завдань - від формування
технічних навичок (наприклад, користування комп'ютером) до складніших
комплексів, що можуть повністю змінити або посилити шкалу оцінок і цінностей».
Доповнюючи це визначення, що під
час тренінгів постійно використовуються методи активного навчання, оскільки
саме завдяки їм з'являються або поновлюються вміння та навички, розвиваються
позитивні якості особистості, формується система ставлень до учіння та
пізнання, активізується взаємодія між учасниками занять - це система
концептуально, логічно, тематично та структурно пов'язаних занять, під час яких
широко застосовуються методи активного навчання, а основною методикою яких є
формування або оновлення системи ставлень, професійних умінь і навичок,
розвиток у педагогів необхідних для здійснення особистісно зорієнтованої освіти
якостей.
Тренер
Цей термін також часто викликає в
уяві образ спортивного керівника, який піклується про розвиток фізичних
навичок, бездоганне виконання спортивних технік, спостерігає, слухає, ділиться
своїми спостереженнями тощо. Професію тренера, як освітнього фахівця, ще не
включили до державного класифікатора професій. Ми, тренери, працюючи з
дорослими, також можемо час від часу фокусувати увагу на вдосконалюванні певних
технік. Але найголовнішим об'єктом нашої уваги повинен стати власне сам процес
навчання дорослих і методи, що допомагають учителеві бути самостійним і
вдумливим, прогнозуючи вияви дитячої поведінки та реагуючи на них. Тобто
головними функціями тренера, у нашому розумінні, стають турбота про розвиток у
дорослих учнів педагогічних навичок і вмінь, системи ціннісних ставлень, а
також позитивних особистих рис, необхідних для здійснення особистісно
зорієнтованого навчання та виховання дітей.
Фасилітація
Аби досягти під час тренінгу
максимально успішної взаємодії між його учасниками, тренер повинен постійно
турбуватися про те, як полегшити та покращити навчальний процес, справити
позитивний стимулюючий вплив на поведінку дорослих учнів, надати їм виважену
підтримку та помірну допомогу. Навіть активне навчання та тренінг за стилем
спілкування, характером взаємодії тренера з учасниками бувають різними - і
позитивним, і негативним. Скажімо, некомпетентний тренер зазвичай зловживає
вказівками або поясненнями, використовує накази або непрямі погрози, неуважний
до аудиторії, облаштування класу та ін. Атрибут «фасилітативний» означає, що
тренер обов'язково має позитивно впливати на навчальну діяльність інших,
стимулювати її, унаслідок чого вона стає активнішою, вільнішою та розкутішою. Фасилітативний
тренер є диригентом навчального процесу. Супутніми до фасилітації, як правило,
є процеси наслідування та сугестії, що висувають складні та суворі вимоги як до
організації навчання, так і до особистості тренера та його поведінки. Суть
концепції фасилітативного навчання можна резюмувати в такому вислові: тренери
звертають більше уваги на вчіння учнів, аніж на своє викладання.
Немає коментарів:
Дописати коментар