ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ

ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ

І. Історія виникнення технології

Навчальне проектування не є принципово новою техно­логією. Метод проектів виник у 20-ті роки нинішнього століття у США. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. У ньому містилися ідеї побудови навчан­ня на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знан­нях. Надзвичайно важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з ре­ального життя, знайома і значуща для дитини, для її роз­в'язання дитині необхідно застосовувати здобуті знання або ті, що їх належить здобути.

Одному з послідовників Дж. Дьюї — В. X. Кілпатрику вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час мався на увазі цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. В. X. Кілпатрик дав таку класифікацію проектів:

—           створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з тру­довою діяльністю — доглядом за рослинами і тваринами, підготовкою макета, конструкторською діяльністю тощо;

—           споживчий (його метою є споживання у найширшому розумінні, включаючи розваги) — підготовка екскурсій, роз­робка і надання різних послуг (ремонт одягу, взуття, інфор­маційні послуги тощо), проекти розв'язання проблем життєза­безпечення табору тощо;

—           проект розв'язання проблеми (науково-дослідницький проект);

—           дослідження впливу умов догляду за рослинами на вро­жайність, фізико-математичні проекти, технічні проекти, проек­ти розв'язання історичних або літературних проблем (які, як правило, поєднуються з дискусійними формами роботи) тощо;

—           проект-вправа (проекти навчання і тренування для оволодіння певними навичками).

Робота над проектом включає усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту [3].

Метод проектів привернув увагу і російських педагогів по­чатку XX ст. Ідеї проектного навчання виникли в Росії прак­тично паралельно з розробками американських вчених. У 1905 р. під керівництвом російського педагога С. Т. Шацького було організовано невелику групу працівників, які нама­галися активно запроваджувати проектні методи у практику викладання.

Пізніше, вже за радянської влади, ідеї проектування поча­ли широко використовувати і включати в навчально-виховний процес школи. Але, на жаль, недостатньо продумано і послідовно, через що постановою ЦК ВКП(б) 1931 року метод проектів було засуджено і заборонено. Відтоді і в Росії, і в Україні більше не робилося якихось серйозних спроб відродити метод в освітянській практиці. На жаль, повернен­ня до методу проектів сьогодні відбувається повільно, вико­ристовуються лише окремі елементи технології.

У школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів ідеї гуманістичного підходу Дж. Дьюї набули більшого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням для розв'язання конкретних про­блем довкілля у спільній діяльності школярів. Згодом ідея ме­тоду проектів зазнала достатньої еволюції. Народившись з ідеї вільного виховання, у наш час проектування стає інтег­рованим компонентом цілком розробленої і структурованої системи освіти.

ІІ. Концептуальні положення

Робота над проектом — практика особистісно орієнтова­ного навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідо­мості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати". Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між ака­демічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на са­мостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групо­ву, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з од­ного боку, використання різноманітних методів, засобів на­вчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних га­лузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, пока­зати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагма­тичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

III. Мета і завдання

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його резуль­татом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має прак­тичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у про­дуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі (Новые ценности образования: тезариус для учителей и школьных психологов. — Москва, 1995).

Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному   просторі,   активно   розвивається   критичне мислення, сфера комунікації тощо,

Основні завдання.

1.   Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.

2.                       Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

3.                               Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

4.                         Прищепити учням уміння користуватися дослідницьки­ми прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

IV. Ключові слова

Проект, проектна діяльність, продуктивна діяльність, Інтегрування знань, пізнавальний інтерес, суб'єкт діяльності.

V. Понятійний апарат

Діяльність учня — активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб'єкт, який цілеспрямовано впли­ває на об'єкт і тим самим задовольняє свої потреби.

Інтегрування знань — процес наближення, об'єднання ок­ремих наук.

Інтерес — ставлення особистості до предмета як до чо­гось для неї цінного, привабливого.

Потреба — стан організму, соціальної групи, суспільства в цілому, який виражає залежність від об'єктивного змісту умов існування і розвитку; порив, потяг, дискомфорт; джере­ло активності особистості. Динаміка потреби полягає в усвідомленні мети, що передує мобілізації засобів.

Проект — цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини.

Суб'єкт діяльності — індивід, який володіє свідомістю та волею, здатний діяти цілеспрямовано, який має потребу в діяльності та мотиви до виконання дій.

VI. Зміст технології

Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:

1)                      наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослід­ницького пошуку для її розв'язання (наприклад, дослідження демографічної проблеми у різних регіонах світу; проблема впливу кислотних дощів на довкілля тощо);

2)          практична, теоретична, пізнавальна значущість передба­чуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, фактори, що впли­вають на цей стан, тенденції, простежувані у розвитку цієї проблеми, спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій);

3)          самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

4)          структурування змістової частини проекту (з указуван­ням поетапних результатів);

5)          використання дослідницьких методів: визначення про­блеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунен­ня гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки [3, с. 59].

Можуть бути різні підстави для вибору тематики проекту, її може бути сформульовано фахівцями. Висунено вчителями з урахуванням навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів. Тематику проекту можуть запропоновати і самі учні.

Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, бортжурнал, комп'ютерна газета, альманах тощо.

Розрізняють такі типи проектів.

Дослідницькі проекти — потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета досліджен­ня для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки ре­зультатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, вису­нення гіпотез розв'язання проблеми і намічення шляхів її розв'язання.

Творчі проекти — не мають детально опрацьованої струк­тури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, іміту­ються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигада­ними учасниками ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже ви­сокий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти — спрямовані на збирання інфор­мації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учас­ників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структу­ри, можливості систематичної корекції у ході роботи над про­ектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стат­тя, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі, обговорення у телеконфе­ренції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані проекти — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, реко­мендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є хороша організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних ре­зультатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

За характером контактів проекти поділяються на внут­рішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, орга­нізовані або всередині однієї школи, або між школами, кла­сами всередині регіону, країни. У міжнародних проектах бе­руть участь представники різних країн, для їх реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні та групові

За тривалістю проведення проекти розрізняють корот­кодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості   (від   тижня   до   місяця),   довготривалі   (кілька місяців).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Дуже важливо організувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконан­ня, усунути труднощі, вносити вчасну корекцію. В ігрових проектах, що мають характер змагання, може використовуватися бальна система. Важко оцінювати проміжні результати у творчих проектах. Але здійснювати моніторинг все одно необхідно, щоб допомогти, коли це потрібно.

Загальну схему технології проектного навчання можна зобразити у вигляді такої таблиці:

№   пор.	Етапи діяльності	Зміст діяльності
1.	Підготовка. Визначення теми і мети проекту.	Учні: обговорення, пошук інформації. Вчитель: заява задуму, мотивація, допомога у постановці завдань.
2.	Планування: а) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації,засобів представлення результатів; б)       установлення критеріїв оцінки результату і процесу.	Учні: формулюють завдання і виробляють план дій. Вчитель: коректує, про­понує ідеї, висуває про­позиції.
3.	Збір інформації (спосте­реження, робота з літературою, анкетування, експеримент).	Учні: збирають інфор­мацію. Вчитель: спостерігає, непрямо керує діяльністю.
4.	Аналіз. Аналіз інформації, формулювання висновків.	Учні: аналізують інформацію. Вчитель: коректує, спостерігає, радить.
5.	Подання й оцінка результатів (усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за вчасно встановленими критеріями).	Вчитель і учні беруть участь у колективному обговоренні, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід.

Схема оформлення проекту

І етап

Вибір напряму і формування назви проекту: включає уза­гальнену назву проблеми, коло питань; визначення (виділення) загального напряму або пріоритетних (окремих) напрямів, оформлених у підпроекти.

Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу спільно, включаючи педагогів та учнів. Наприклад, назва загального проекту — "Формування громадянина де­мократичного суспільства, який знає свої права, вміє ними користуватися, поважає права інших людей".

Підпроекти (окремі напрями):

—          виховання в дусі миру;

—          права людини і права дитини;

—          мирне розв'язання конфліктів;

—          виховання у дусі толерантності;

—          вміння цивілізовано вести диспути, бесіди, суперечки.

II етап

Написання проекту. Розділи проекту:

1.   Актуальність, необхідність, значущість обраного напря­му (чому саме цей).

2.                        Мета і завдання проекту:
а) довготривалі:

—           створення чогось нового (за структурою, підходами, концепцією навчально-виховного процесу);

—          можлива розробка дослідження за проектом;

—          визначення очікуваних результатів;

—          планування "продукту" в результаті виконання програ­ми (посібника, сценарію, технології, плану, нової програми);

б) короткодіюча мета, завдання — визначення конкретної мети, завдань на визначений період.

3. Визначення етапів реалізації проекту:

а) зазначаються терміни початку і закінчення проекту;

б)  закінчення проекту визначається етапністю реалізації проекту;

в) зазначаються часові інтервали кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо.

4.           Механізм реалізації проекту. Пояснення — Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалізовувано про­ект? Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів згідно з визначеними етапами.

5.                       Обов'язки та відповідальність учасників реалізації проекту:

—          хто відповідає за проект?

—          хто і за що відповідає всередині проекту?

—          хто допомагає в реалізації проекту?

6. Очікувані результати:

—  які конкретні результати ви очікуєте одержати на кож­ному етапі і після завершення проекту?

7. Оцінка й самооцінка проекту.

Коли та з якою періодичністю будуть оцінювати виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік). Хто візьме участь в оцінюванні: самі учасники, експерти, управлінські структури. Форми контролю (самоконтролю) й оцінки (самооцінки). В якій формі буде подано інформацію про хід проекту (звіт, конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові проекти тощо)?

8. Бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту).

VII. Вимоги до особистості педагога

Вміння користуватися проектною технологією є показни­ком високої кваліфікації педагога, його інноваційного мис­лення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток ди­тини у процесі навчання.

Під час організації навчального проектування вчитель ви­конує такі функції:

—допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;

—           сам є джерелом інформації;

—координує весь процес роботи над проектом;

—  підтримує і заохочує учнів;

— підтримує неперервний рух учнів у роботі над проек­том. Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.

Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, ба­чити точки їх зіткнення.

Педагог повинен добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.

Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним.

Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педа­гогічна професія — одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не тільки досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній іншій.

VIII. З досвіду роботи

Проект

Міжнародний форум дітей і дорослих в "Артеку"

"Крок у XXI століття"

Проект розроблено завідувачем лабораторії проблем дитинства   Міжнародного дитячого центру "Артек" Т. Г. Кручиніною

Світ на рубежі епох

Це час роздумів про минулі та майбутні шляхи розвитку суспільства не тільки для економістів, політиків, громадських діячів, а й для тих, хто з повною відповідальністю розуміє, що майбутнє формується сьогодні, воно в руках наших дітей.

У XX ст., мабуть, вперше в історії людства було зроблено спробу на світовому рівні відрегулювати відносини держави й інституту дитинства, дорослих і дітей. Ухвалена в 1989 р. Конвенція ООН "Про права дитини" стала юридичною ос­новою міжнародного права, визнаною більшістю держав планети.

30 вересня 1990 р. на Раді голів держав і урядів, що про­ходила в Нью-Йорку під егідою ООН, було прийнято Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей. Відповідно до неї багато держав розробили та впроваджують національні програми в галузі дитинства. Однак потрібно відзначити, що соціально-економічна ситу­ація в багатьох країнах не сприяє їх успішній реалізації.

На порозі XXI ст. і нового тисячоліття виникає потреба підбити деякі підсумки, визначити дальшу стратегію у вирішенні проблем дитинства всім, хто до цього причетний: батькам, педагогам, ученим, громадським і державним діячам — всій світовій спільноті, та й самим дітям, бо власне від них залежить, яким бути наступному століттю.

Запропонований проект

«Міжнародний форум дітей і дорослих

"Крок у XXI століття"»

—          це можливість підбити деякі підсумки теми "XX сто­ліття — дітям планети";

—          це прагнення привернути увагу голів держав, урядів, громадськості до проблем дитинства;

—          це спроба всією громадою виступити на захист дитинства;

—          це спільний пошук дітьми і дорослими нових моделей і рішень проблем дитинства в майбутньому.

Проект виступає за:

—   об'єднання зусиль міжнародних, регіональних організа­цій, рухів, асоціацій незалежно від політичних пристрастей, національної належності та віросповідання;

—   створення в усіх країнах світу нових довгострокових програм виживання і розвитку дітей за їх безпосередньою участю;

—   регулярні зустрічі дітей і дорослих різних країн під егідою міжнародних організацій.

Проект сприятиме:

—розробці нових стратегій у вирішенні проблем дитинства;виробленню основних документів, прийнятих форумом під егідою міжнародних організацій;

—розширенню банку інноваційних ідей;

— спілкуванню дітей і дорослих різних країн світу.

Девіз форуму: "За рівні права і можливості розвитку" або "У наших руках майбутнє — створимо його самі".

Терміни проведення форуму: липень—серпень 1999 р.

Місце проведення: Україна, Крим, МДЦ "Артек".

Цільова стратегія проекту.

Актуалізація проблем дитинства в сучасному світі. Організація конкретних дій дітей і дорослих для вирішення існуючих проблем у сфері життя і прав дітей.

Провідна ідея проекту.

Діти і дорослі на форумі і поза ним різноманітними діями, акціями привертають увагу громадськості до проблем дитин­ства, сприяють проведенню аналізу, підбиттю підсумків політики своїх держав у сфері дитинства, беруть участь у ви­значенні нових напрямків і дальших шляхів забезпечення вижи­вання, захисту і розвитку дітей, сприяють охороні прав дітей.

Пріоритетні ідеї:

—миролюбності;

—гуманізму;

—демократії;

—  неухильного розвитку;

—добросусідства;

—милосердя;

—толерантності;

—забезпечення прав дітей.

Стратегічне завдання проекту.

Форум "Крок у XXI століття" покликаний об'єднати гро­мадськість усіх країн, актуалізувати проблеми дитинства, сприяти їх позитивному розв'язанню в окремих організаціях, рухах, товариствах, країнах.

Крім того, форум вирішує такі завдання:

—сприяє контактам структур, що займаються проблема­ми дитинства;

—дає можливість об'єднати зусилля дітей і дорослих у практичній діяльності і спілкуванні;

—     дає можливість дитині відчути причетність до розв'язання важливих проблем, формує в ній аналітико-прогностичне мислення;

—активізує пошук інтенсивних форм залучення дітей до громадської діяльності;

—сприяє обміну досвідом і інформацією;

—пропагує права дітей.

Основні характеристики, принципи                              побудови й участі в проекті.

Статус проекту:

—міжнародний, недержавний. Здійснюється шляхом інтег­рації офіційних і громадських організацій різних країн при підтримці фінансових структур і держав;

—будується на основі процесів, що реально відбуваються у сфері дитинства в різних країнах.

Загальні принципи:

—добровільність участі в проекті на основі прийнятих його головних ідей, принципів, змісту і форми організації;

—свобода вибору. Надання учасникам можливості вибору проблематики обговорення, участі в різних акціях, заходах, справах;

—свобода спілкування на принципах прагнення до взаємо­розуміння, до взаємотерпимості, конструктивності;

—повага до поглядів, ідей, підходів і діяльності учасників форуму.

Основні психолого-педагогічні і методологічні                                              принципи проекту:

— особистісно-діяльнісний підхід, визнання самоцінності особистості дитини, сприйняття її як суб'єкта діяльності спілкування;

— варіативно-програмний підхід. Надання можливостей для здійснення дитиною вільного й усвідомленого вибору ідей, норм, цінностей, моделей поведінки, рішень тощо;

— партнерство, рівноправна співпраця дітей і дорослих. Голоси дитини і дорослого рівнозначні.

Основний метод форуму — метод змістовної дії.

Учасники проекту.

Учасниками проекту можуть стати діти і дорослі всіх країн світу, що відгукнуться на ідеї форуму, всі існуючі на сьогоднішній день дитячі та підліткові:

— організації (піонерські, скаутські, екологічні, добро­дійні, релігійні);

— рухи; спільноти;

— дитячі і молодіжні центри;

— асоціації;

— клуби;

— навчальні заклади;

— асоційовані школи і клуби ЮНЕСКО;

— усі, хто поділяє занепокоєння проблемами дитинства.
Серед дорослих учасників форуму хотілося б бачити:

— керівників міжнародних і регіональних дитячих орга­нізацій і рухів;

— політичних і громадських діячів різних країн;

— представників культури і мистецтва;

— спеціалістів міжнародних юридичних служб з питань захисту прав дітей.

Форум має свою символіку й атрибутику:

— прапор;

— емблему;

— символ — дитина, новий паросток у світі, що розви­вається; образ якоїсь дитини, що потребує підтримки і допо­моги (сімейний дитячий будинок у Криму).

IX. Питання для обговорення і перевірки

1.    Кому належить створення методу проектів? Хто розви­нув ідеї автора?

2.   Чи мало проектування успіх у Росії та в Україні?

3.   Які ідеї лежали в основі навчального проектування?

4.   Що притягує у проектній технології педагогів?

5.   Які сучасні вимоги до проектної технології?

6.   Що може стати проектною технологією?

7.   Які види проектів вам відомі?

8.   За якими ознаками можна класифікувати проекти?

9.    Які типи проектів можна виділити за домінуючим у них методом?

10.Назвіть типи і приклади проектів за характером кон­тактів.

11.Які типи проектів можна виділити за кількістю учас­ників і тривалістю проведення?

12.Як здійснюється зовнішня оцінка проекту?

Творчі завдання

1.      Запропонуйте теми проектів з вашого навчального предмета.

2.   Запропонуйте теми міждисциплінарних проектів з ура­хуванням специфіки вашого навчального предмета.

3.                                          Запропонуйте можливі результати проекту.

4.                                          Обговоріть у групі різні ідеї проекту. Виберіть одну і обґрунтуйте цей вибір. Сформулюйте ідею проекту. Визначте тип проекту. Позначте знання з інших галузей, які будуть потрібні у роботі над проектом. Покажіть варіанти оформ­лення проекту.

X. Література

1.Кручинина Т. Г. Проектная деятельность. — Вестник НМЛ Международного детского центра "Артек". — 1998. — № 1. — С. 4—7.

2.Левитес Д. Г. Практика обучения; современные образовательные технологии. — М.; Воронеж, 1998.

3.Новые педагогические и информационные технологии в системе образования /Под ред. Е. С. Полат. — М., 1999.

4.     Селевко Г. К. Современные образовательные технологии. — М., 1998.