Характеристика сучасних освітянських тенденцій у вітчизняній вищій школі.

Характеристика сучасних освітянських тенденцій у вітчизняній вищій школі.

Перша половина XX ст. в усьому світі пройшла під лозун­гом гострої критики системи освіти взагалі та вищої зокрема як такої, що не відповідала рівню вимог виробництва, науки та культури. Традиційні системи освіти загострювали суперечності між орієнтацією на систему знань, умінь і навичок як основу підготовки людини до життя та її особистісним розвитком лю­дини. Криза виявилася передусім у невідповідності потреб су­спільства його можливостей, освітнього і культурного рівня за­питів особистості.

Інновації в системі вищої освіти пов'язані з внесенням змін у традиційну масову практику. Розглянемо провідні тенденції оновлення світового освітнього простору.

Перша тенденція — орієнтація більшості країн на перехід від елітної освіти до високоякісної освіти для всіх.

Друга тенденція — поглиблення міждержавного співробіт­ництва у галузі освіти, яке залежить від потенціалу національ­ної системи освіти і від рівня умов партнерства держави й окре­мих учасників.

Третя тенденція — збільшення гуманітарної складової У світовій освіті в цілому за рахунок введення людино орієнтованих наукових і навчальних дисциплін: політології, психології, соціології, культурології, екології, ергономіки, економіки.

Четверта тенденція — значне поширення нововведень засобів збереження національних традицій, що склалися, та на­ціональної ідентичності країн і регіонів.

Реформування вищої освіти передбачає:

•   перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фа­хівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в набутті освітнього та кваліфікаційного рівня за бажа­ним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мо­більність на ринку праці;

•   формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінан­сування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної лю­дини і держави в цілому;

•  підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя;

•   піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науко­во-освітнє співтовариство.

Особливості оновлення вищої освіти України такі:

•   структура вищої освіти за своїми ідеологією та цілями Узгоджена зі структурами освіти більшості розвинутих країн світу;

•   створено систему вищих навчальних закладів, недержавної форми власності;

•   зросла частка фахівців з таких спеціальностей: економіка, менеджмент, маркетинг, міжнародне право, банківська справа, обіг цінних паперів, бізнес тощо;

•  введено систему кредитування навчання студентів і пра­вового соціального захисту молоді щодо можливостей здобуття вищої освіти;

•   зміна політики та соціальних пріоритетів внесла принципово нову парадигму освіти і виховання, наприклад, відбувся перехід від виховання громадянина певної країни до виховаваня громадянина світу, людини відповідальної, освіта та мораль якої відповідають складності завдань, які їй доведеться вирішувати.

Міністерство освіти і науки України, Міжнародна асоціа­ція університетів та Європейський центр вивчення вищої осві­ти як підрозділи ЮНЕСКО, Рада Європи щодо вироблення єди­них вимог до рівня освіти ведуть активну роботу, спрямовану на введення у вищих навчальних закладах України Держав­них стандартів підготовки фахівців з вищою освітою.

Державні стандарти передбачають:

•   урахування європейського рівня вимог до вищої освіти, що сприятиме більш повному входженню України до світового освітнього простору;

•   гуманістичне спрямування освіти, нормативна частина якої забезпечується обов'язковим вивченням соціально-гума­нітарних дисциплін: права, екології, етики, філософії, світо­вої та вітчизняної культури тощо;

•   надання гуманістичної спрямованості фундаментальним і спеціальним дисциплінам;

•   забезпечення європейського рівня формування освіти та вироблення професійних навичок, виховання гармонійно роз­виненої, соціально активної толерантної людини з високими духовними якостями, здатної до саморозвитку і самовдоскона­лення;

•   впровадження ступеневої системи вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр"'

Окремо слід наголосити на курсі держави на забезпечення прав національних меншин і на задоволення їх освітніх запи­тів, які реалізуються через полікультурність освіти.

Центральне місце в полікультурній освіті займає принцип гуманізації, тобто виховання людини з гуманістичним світоглядом і такими властивостями, як цілісність особистос­ті, миролюбність, добросердечність, самостійність мислення», здатність до вибору в оцінках і вчинках, толерантність до іншої думки, уміння вести діалог на основі рівних прав, взаєморозу­міння і взаємоповаги.

Основна мета полікультурної освіти — формування нового менталітету, усвідомлення багатокультурної перспективи роз­витку людського суспільства, розуміння, визнання і забезпе­чення прав різних культур на існування.

Отже, в розробці та реалізації нової парадигми вищої освіти в Україні обґрунтовано ідею зростання духовного й інтелектуа­льного потенціалу кожної молодої людини, всебічного розвитку її особистості шляхом втілення гуманістичного типу мислення в усі ланки освітньої діяльності.

Парадигма нестабільності розкриває підходи, що ґрунтуються на ідеях системності, цілісності, взаємозв'язку хаосу та порядку. Оскільки з нових позицій світ самоорганізований, відкритий, такий, що постійно змінюється, безперервно виникає, то це веде до ускладнення самореалізації особистості і породжує її невпевненість у новому полікультурному просто­рі. Отже, світоглядні позиції сучасної молодої людини мають ґрунтуватися на уявленні про багатовимірність суспільства і, відповідно, людської сутності.

Одним із засадничих принципів сучасної освіти має бути дотримання принципу світоглядного та культурного самовизна­чення людини. Тобто в особистісному ракурсі відбувається за­міна стереотипів поведінки й образів мислення, а моделлю су­часної особистості стає "інноваційна людина", що перебуває у стані пошуку. Провідною умовою навчання має стати форму­вання в людині дослідницької позиції, а винахідливість — ар-хетипом життєдіяльності.

Розглянемо характерні особливості оновлення вищої осві­жи, на сучасному етапі в аспекті її професійної спрямованості.

Характерною рисою оновлення професійної підготовки май-бутніх фахівців стає особистісно орієнтована освіта, спрямова­на на індивідуальний професійний розвиток особистості, у ході якої формується готовність молодої людини до науково обґрунтованого розуміння особистісно-професійних якостей, внаслідок чого вона будує свою "Я-концепцію" та виробляє стратегію про-фесійної діяльності. Для реалізації особистісно зорієнтованої освіти необхідно створювати відповідні умови, які забезпечать самодостатній розвиток особистості майбутніх фахівців, їх про­фесійну культуру та самосвідомість.

Одним із ефективних шляхів оновлення професійної підго­товки є психологічна підготовка майбутнього спеціаліста. Спеціальни­ми дослідженнями було встановлено, що центральною ланкою професіоналізму в структурі будь-якої діяльності є методоло­гія професійного мислення і сформовані на її основі моделі ефек­тивних практичних дій.

Особливість сучасного розвитку освіти — її інформатизація та комп'ютеризація навчання, які набули значного поширен­ня наприкінці XX ст.

Яскравий приклад удосконалення цілісного педагогічного процесу вищого навчального закладу — його технологізація. Технологізація здійснюється за рахунок упровадження нових технологій навчання та виховання, які значно змінюють при­роду педагогічного процесу, професійну діяльність педагога і навчально-пізнавальну діяльність того, хто навчається. Реалії сьогодення вимагають впровадження таких інновацій у систе­му освіти у вигляді технологій, щодо яких чітко доведено доціль­ність та корисність.