Загальновизнано, що школа – це модель
суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання залежить збагачення
культурних цінностей. Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва
зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу
практично в усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти
супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної
діяльності, які мають конкретну мету – створити такі умови навчання, за яких би
кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовим до творчої
самореалізації.
Розвиток науки і техніки сприяв появі
нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв’язання освітніх
завдань. З огляду на це роль учителя як авторитарного транслятора готових ідей
змінилася на коригування ним інтелектуального і творчого потенціалу учнів.
Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до
розробок і впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них
найперспективнішою видається інтерактивна технологія. Адже завдяки їй учень
стає актуальним учасником процесу навчання.
Сутність інтерактивного навчання полягає в
тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії
всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємо навчанні вчитель – учень, учень –
учень. При цьому вчитель і учень - рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.
Організація інтерактивного навчання
передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне
вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Отже,
інтеракція сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу
педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.
Інтерактивна взаємодія виключає
домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над
іншою. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватись з
іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.
В історії України такі підходи до навчання
використовувались ще в першому десятиріччі минулого століття і були поширені в
педагогічній практиці української школи в 20-ті роки. Такі форми організації
навчальної діяльності як бригадно-лабораторний і проектний методи, робота в
парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії, практики стали передовим
словом у радянській і світовій педагогіці тих часів. Хоча впровадження цих
методів і форм навчання в окремих школах дають разючі результати, проте
відсутність належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й
експериментальної оцінки призвели до виникнення певних проблем: зниження ролі
вчителя у навчальному процесі, неекономне використання навчального часу,
недостатність мотивації учнів до таких форм навчання. Тому в 30-ті роки ХХ ст.
українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно орієнтовану, з
пануючою стандартизацією та уніфікацією засобів, форм і методів навчання.
Подальшою розробкою елементів
інтерактивного навчання займались В. Сухомлинський, Ш.Амонашвілі, В.Шаталов,
Є.Ільїн, С.Лисенкова. Це стало підґрунтям для виникнення теорії і практики
розвивального навчання. Проте ці методи були швидше винятком, аніж правилом у
навчальному процесі радянських шкіл.
У Західній Європі та США групові форми
навчальної діяльності учнів активно розвивались та вдосконалювались. Дослідження
американських учених довели, що інтерактивне навчання сприяє засвоєнню
матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття,
волю (дії, практику). Науковці довели, що найменших результатів у навчанні
можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а
найбільших – інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%,
навчання інших чи застосування знань – 90%).
Це не означає, що потрібно використовувати
тільки інтерактивне навчання, адже для цього важливі всі форми і методи
пізнання. Складовими різноманітних інтерактивних технологій обов’язково є так
звані пасивні й активні методи навчання. Неможливо одній людині взяти все,
навіть у вузькій галузі, до того ж великий обсяг інформації запам’ятовують
комп’ютери. Учні повинні мати інші навички: мислити, розуміти суть речей,
осмислювати ідеї і компетенції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати її і
застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні
технології, які, на жаль, ще недостатньо поширені в українській школі.
Сучасний період розвитку суспільства,
оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового
рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.
Сьогодні в освіті відсутній пріоритет
загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до
організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться.
Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли
дотримуються певних умов:
-
створення
позитивного настрою для навчання;
-
відчуття рівного
серед рівних;
-
забезпечення
позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;
-
усвідомлення
особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;
-
можливість вільно
висловити свою думку і вислухати свого товариша;
-
вчитель не є
засобом “похвали і покарання”, а другом, порадником, старшим товаришем.
Усім цим умовам відповідають інтерактивні
технології, які відносяться до інноваційних.
Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду
інтерактивних навчальних технологій та інтерактивних уроків спробуємо з’ясувати
суть інтерактивного навчання та зіставити його з традиційним навчанням.
Так історично склалося, що освіта у
навчальних закладах (ЗОШ) надається учням у колективах (класах), тобто існує
класно-урочна форма навчання. Основна одиниця такого навчання – урок. Кожний
урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за
різними моделями. Скористаємось підходами, запропонованими Я. Голантом ще у
60-х роках ХХ ст. Він виділив активну і пасивну моделі навчання залежно від
участі учнів у навчальній діяльності.
Розглянемо пасивну, активну та
інтерактивну (За О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання і порівняємо їх.
1. Пасивна модель навчання.
За цією моделлю учень виступає у ролі
пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм,
текст з підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або
дивляться або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу
вчителем, демонстрація).
Спробуємо визначити позитивні та негативні
сторони такої моделі:
|
Позитивні
|
Негативні
|
|
1. Можна подати великий за
обсягом матеріал за короткий час.
2. Одночасно сприймають
матеріал усі слухачі.
3. Витрачається мало часу
на розповідь або пояснення.
|
1. Учні пасивні, не
спілкуються між собою, ні з учителем.
2. Не виконують завдань.
3. Вчителю важко зрозуміти
якість засвоєння поданого матеріалу.
4. Відсутній контроль за
знаннями.
5. Як правило, не високий
відсоток засвоєння знань.
|
Навчання за такою моделлю пасивне. Цю
модель можна назвати “Монолог”.
2. Активна модель навчання.
У цьому випадку вчитель і учень
перебувають у постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання вчителя,
розповідає. Вчитель має змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої
моделі використовують активні методи навчання:
бесіду, дискусію, фронтальне
опитування тощо.
Визначимо
позитивні і негативні сторони цієї моделі:
|
Позитивні
|
Негативні
|
|
1. Високий рівень
інформації (проблемний метод).
2. Велика кількість учнів,
які одночасно можуть сприймати інформацію.
3. Відсоток засвоєння
матеріалу досить високий.
4. Майстерність педагога
відіграє велику роль в організації такого навчання.
5. Учитель може
проконтролювати надані учням знання.
|
1. Учні спілкуються тільки
з учителем.
2. Як правило, на уроці
така модель використовується тільки для опитування.
3. Учень перебуває у
постійній напрузі – “спитає – не спитає”.
4. Учень може бути
незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.
|
Навчання за такою моделлю – активне. Таку модель можна назвати “Діалог”.
3. Інтерактивна модель навчання.
Схема цієї моделі відображає постійне
спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх
членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та
рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл,
дебати. Перерахуємо позитивні та негативні сторони моделі:
|
Позитивні
|
Негативні
|
|
1. Розширюються пізнавальні
можливості учня (здобування, аналіз, застосування інформації з різних
джерел).
2. Як правило, високий
рівень засвоєння знань.
3. Учитель без зусиль може проконтролювати
рівень засвоєння знань учнів.
4. Учитель має змогу
розкритись як організатор, консультант.
5. Партнерство між учителем
і учнями та в учнівському колективі.
|
1. На вивчення певної
інформації потрібен значний час.
2. Необхідний інший підхід
в оцінюванні знань учнів.
3. В учителя відсутній
досвід такого виду організації навчання.
4. Відсутні методичні
розробки уроків з різних предметів.
|
Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити
висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.
У сучасному суспільстві навчання можна
організовувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а
й комп’ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати
отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас
думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому
сприяють інтерактивні технології навчання.
Слово “інтерактив” прийшло до нас з
англійської мови від слова “inter” - взаємний
і “act” – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до
взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації
пізнавальної діяльності, яка має передбачувати мету – створити комфортні умови
навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну
спроможність [23, c.9].
Суть інтерактивного навчання полягає в
тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної,
позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове,
індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні – рівноправні
суб’єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов
у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу
вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація
інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор,
моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Вирішення певних
проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати
інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки
фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання
однією людиною групи учнів; всі учні працюють над одним завданням разом з
наступним контролем результатів.
Інтерактивні технології передбачають
організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у
групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля
кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за
інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи
до навчання, а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому
для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка
(дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них. Свою
роботу вчителеві слід починати з простих інтерактивних технологій – робота в
парах, малих групах – і переходити до більш складних. Коли у учителя й учнів
з’явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше,
цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.
Інтерактивні технології навчання О.
Пометун, Л. Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота учня з
учителем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі,
навчання в дискусії.
Кооперативна (групова) навчальна
діяльність – це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів,
об’єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель
керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує
діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості
співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення
кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів
засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко і ефективно поєднується
із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних
етапах навчання [11, c.22].
До группового (кооперативного) навчання
можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, “Два – чотири – всі разом”,
“Карусель”, роботу в малих групах, “Акваріум”.
Під час роботи в парах можна виконувати
такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв’ю, визначити
ставлення (думку) партнера до того чи іншого питання, твердження і т. д.;
зробити критичний аналіз роботи один одного; сформулювати підсумок теми, що
вивчається тощо.
До фронтальних технологій інтерактивного
навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.
Це – обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими
технологіями): “Мікрофон” (надається змога кожному сказати щось швидко, по
черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з
вправою “Мікрофон”, “Мозковий штурм” (відома інтерактивна технологія
колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень
з конкретної проблеми), “Навчаючи – вчуся”, “Дерево рішень” та ін. (Додаток
№2).
До технологій навчання у грі відносяться
імітації, рольові ігри, драматизація.
Учасники навчального процесу, за ігровою
моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням
надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише
конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи
припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають
шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.
Вчитель в ігровій моделі – інструктор (ознайомлення з правилами гри,
консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради
стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення
проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).
Як правило, ігрова модель навчання має 4
етапи:
- орієнтація (введення учнів в тему,
ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);
- підготовка до проведення гри
(ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних
шляхів вирішення проблем)
- основна частина – проведення гри;
- обговорення.
Технології навчання у дискусії – важливий
засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія – широке
публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні
дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є
спільними для будь-яких різновидів дискусії:
- проведення дискусії необхідно починати з
висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної
відповіді і передбачає різні варіанти розв’язання, зокрема протилежні);
- не слід висувати питання на кшталт: хто
правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;
- у центрі уваги має бути ймовірний
перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло
статися, якби…? Чи були інші можливості, способи, дії?);
- всі висловлювання учнів мають
стосуватись теми, що обговорюється;
- вчитель має виправляти помилки і
неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;
- усі твердження учнів мають
супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить
запитання на зразок: “Які факти свідчать на користь твоєї думки?”, “Як ти
міркував, щоб дійти до такого висновку?”;
- дискусія може вирішуватись як
консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих
розбіжностей між її учасниками.
Вона сприяє розвитку критичного мислення,
дає змогу вивчати власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої
думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для
сучасної школи. До них відносять: “Метод ПРЕС”, “Обери позицію”, “Зміни
позицію”, “Безперервна шкала думок”, “Дискусія”, “Дискусія в стилі
телевізійного ток-шоу”, “Дебати”. Так, наприклад, технологію “Метод ПРЕС” можна
запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:
- висловіть свою думку, поясніть, у чому
полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що…);
- поясніть причину виникнення цієї думки,
тобто на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки…);
- наведіть приклади, додаткові аргументи
на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (…
наприклад…);
- узагальніть свою думку (зробіть висновок
починаючи зі слів: Отже, таким чином…) [11, c.50].
Коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його
можна використовувати на всіх уроках у початкових класах, оскільки це привчає
учня до логічного висловлення своєї думки.
Інтерактивні технології відіграють важливу
роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні
пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується
кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають
активну позицію в засвоєнні знань, зростає їх інтерес в отриманні знань. Значно
підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер, організатор. Але
треба зазначити, що проектування і проведення уроку за інтерактивними
технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя,
його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. Аналогічно за
певних умов проводяться й інші інтерактивні вправи.
Додаток №2
Урок – аукціон знань з природознавства.
( 3 клас)
Тема. Вода. Водойми.
Узагальнення знань з теми.
Мета. Ознайомлення з поняттям “гроші повинні працювати”, “аукціон”, “акція”,
“дивіденди”; узагальнити і розширити знання про значення води в природі;
розвивати мислення, інтелект, уміння порівнювати, висловлювати власні судження;
виховувати любов до природи рідного краю, дбайливе ставлення до неї.
Обладнання. Акції, таблиці з теми, довідкова та енциклопедична
література з теми, таблиця з висловом про воду, “гроші”.
Хід уроку.
I.
Організаційна частина.
II.
Підсумки фенологічних спостережень.
III.
Слово вчителя. Опрацювання понять “акції”, “дивіденди”.
- Діти, у кожного з вас на рахунку у
“Класному банку знань” і у власних гаманцях є певна сума грошей. Але ці гроші
не повинні просто лежати. Вони мають працювати на вас, тобто давати прибуток. А
для цього треба гроші вкласти у якусь вигідну справу, наприклад, відкрити
приватний магазин, приватне підприємство. Одній людині буває не під силу
відкрити підприємство. Люди об’єднуються у групи, кожен учасник вкладає певну
суму грошей. Такі об’єднання називають акціонерними підприємствами. Слово
“акціонер” походить від слова “акція”. Звернемось до економічного словничка.
Робота з
поняттям “акція”.
Як тільки підприємство успішно
запрацювало, акція починає приносити прибуток – дивіденди.
Робота
з поняттям “дивіденди”.
Чим більша сума акцій, що тобі належать,
тим більший прибуток матимеш.
Де можна купити акції? На аукціоні.
Робота
з поняттям “аукціон”.
IV.
Повідомлення теми уроку.
- Діти, сьогодні я пропоную вам купити
акції і тим самим змусити запрацювати ваші гроші на вас. Кожна акція
приноситиме вам щотижня додатковий прибуток “ 1 умсик”.
Тож запрошую вас на “Аукціон знань”. Але
щоб придбати акції на цьому аукціоні, ви, напевне, зрозуміли, що одних тільки
грошей буде недостатньо. Кожна акція коштуватиме 3 умсики плюс глибокі знання з
питання, яке буде поставлене в акції.
Отже, акції отримає той, хто найглибше й
найгрунтовніше розкриє поставлені завдання до теми.
Тема
“Аукціон знань”: “Вода – справжнє диво природи”.
V.
Аукціон знань.
Завдання
акції 1: Вода в природі.
Завдання
акції 2: Водойми.
Завдання
акції 3: Хто першим напише складові річки.
Завдання
акції 4: Довести, що річка – це не просто вода.
VI.
Бесіда про значення води, охорону водойм.
Слово вчителя.
- І справді, діти, річка – це не просто
вода. Це дім, в якому вирує життя, як і на суші. А тому цей дім слід оберігати,
як і той, в якому ми живемо. Але в наш час надзвичайно швидкими темпами
забруднюються води річок, морів. Чиста вода стає все більшим дефіцитом. Деякі
маленькі річки в результаті неправильної діяльності людей висихають і зовсім
зникають.
(Учениця читає вірш З.Кучерявої “Не шукай – мене більше нема…”).
- Ось так з болем розповідає про себе
річечка. А колись вона була синьоока, з чистою водою. Без малих річок гинуть і
великі. А погано буде великим рікам – погано буде і малим.
VII. Продовження
аукціону знань.
Завдання
акції 5: Запропонувати найкращий варіант вирішення проблеми:
Якби ви були директорами заводів чи фабрик,
які розташовані за березі річки, що б ви зробили для того, аби цю річку не
забруднювати, а якщо вона вже забруднена, то як ви б очистили її?
- А тепер декілька акцій на виявлення
вашої ерудиції з теми “Вода. Водойми”.
Завдання
акцій 6: Чому у морі вода солона?
Завдання
акції 7: Чи вистачає на Землі питної води?
Завдання
акції 8: Які ріки найдовші в світі?
Завдання
акції 9: Скільки на Землі річок? Якими вони бувають?
Завдання
акції 10: Чому в озеро впадає багато річок, а витікає тільки одна?
Завдання
акції 11: Чи може морська вода бути прісною?
Завдання
акції 12: Чому рослини і тварини в основному живуть в поверхневих шарах
моря, а глибини позбавлені життя?
VIII.
Підсумки аукціону знань.
Визначаємо, хто найбільше придбав акцій.
Оцінювання знань учнів.
Учні, які отримали бали на уроці,
звільняються від тематичної перевірки знань.
Немає коментарів:
Дописати коментар