ТЕХНОЛОГІЯ САМОРОЗВИТКУ (М. Монтессорі)

ТЕХНОЛОГІЯ САМОРОЗВИТКУ

 (М. Монтессорі)

І. Історія виникнення технології

Марія Монтессорі (1870—1952) — видатний італійський пе­дагог, реалізувала ідеї раннього розвитку і вільного виховання.

Марія Монтессорі народилася в сім'ї інженера-будівельника Александро Монтессорі і Ренільди Стоппарі. Матері Марії в освіті було відмовлено, тому всі її сили були спрямовані на виховання доньки. Вона підтримувала в дитині прагнення до відкриття нового і невідомого, прагнення до свободи, прищеплювала якості лідера. Якось, серйозно захворівши, Марія сказала матері: "Не бійся, мамо, я не можу померти, мені занадто багато треба буде зробити".

У 16 років Марія стає єдиною дівчиною, зарахованою до Політехнічного інституту. Її завзятість у здобутті освіти була настільки велика, що навіть у театр вона ходила з підручни­ком математики. Після закінчення інституту Марія починає займатися медициною. Директор медичної школи при Римсь­кому університеті зустрів її заяву словами: "Бажання стати лікарем не тільки безпрецедентне, а й неможливе для жінок". Коли в прийомі до школи їй було остаточно відмовлено, вона звернулася по допомогу до Папи Льва XIII. Його втру­чання дозволило Марії стати першою жінкою — студенткою Римського університету.

Працювати домашнім лікарем Монтессорі не довелося — пацієнти не відчували довіри до жінки-лікаря. У 1899 році Марії запропонували стати директором Римського Ортофренічного інституту. Вона взялася за дуже складну справу — виховання й освіту розумово відсталих дітей, кинутих батьками і взятих під опіку державою. Дітей, яких їй довірили, три­мали замкненими і кидали їм їжу, як тваринам. Суспільство відмовилося від них, Монтессорі було дозволено експеримен­тувати з ними скільки завгодно. Саме тут зароджується знаме­нитий "метод Монтессорі", поширений у сьогоднішніх західноєвропейських загальноосвітніх школах. Незабаром діти, поміщені в людські умови, показали надзвичайні результати.

У 1907 році в Сан-Лоренцо Марія відкрила школу, яку назвала "Будинком дитини". У ній спочатку навчалося 50 некерованих дітей. Це відрізнялося від попереднього досвіду Марії. Комісії визнали, що вони не піддаються навчанню, хоча діти були просто соціально і культурно знедоленими, жили в жахливих злиднях, не мали можливості вчитися, до­сита їсти і жити в нормальній сім'ї. Колеги були вражені тим, як доктор медицини могла так низько впасти. Вони вважали, що, обіймаючи посаду вчителя в бідному районі, вона дегра­дує як вчений і особистість. Через два роки Марія стала відома всьому світові.

Педагогічна система Монтессорі випливає з ідей двох французьких лікарів — Ітара і Сегена. Ітар відомий тим, що практично довів можливість за допомогою особливих вправ виховувати розумово відсталих дітей. Він же обґрунтував, методичний розвиток слуху в глухонімих дітей. Едуард Сеген у вихованні фізично слабких дітей вправами для м'язів запро­понував розвивати їхню рухову здатність, причому варто по­чинати з імітації, як пасивної вправи, яка наслідує всі види довільних рухів. Після цього йде систематичне виховання зовнішніх відчуттів, ознайомлення з формами предметів, інте­лектуальне і моральне виховання. Монтессорі вирізнила в методі Сегена провідну роль духовного моменту — педагог повинен уміти звертатися до людини, яка дрімає в душі ди­тини. Вчитель є каталізатором процесу виховання або його помічником.

Матеріали, що впливають на почуття, спонтанна активність, нові цікаві іграшки, а також можливість і свобода вчитися за індивідуальною програмою становить основу методу Монтес­сорі. Дітям дозволяється робити помилки, їх не критикують. Дитина має почуття глибокої особистої гідності, яке легко по­ранити, — це одна з головних ідей методу Монтессорі.

У Марії були сподвижники. Одним із них був доктор ме­дицини, професор Піццалі, який створив в Італії школу на­укової педагогіки, що мала за мету підготовку вчителів у дусі нового плину педагогічної думки. Другим — відомий антро­полог Джузеппе Серджи, який у своїх педагогічних працях так визначав шлях до відродження людства: методичне вивчення об'єкта виховання під керівництвом педагогічної ан­тропології й експериментальної психології.

Коли прийшов до влади Муссоліні, Монтессорі вигнали з Італії за непокірливість і вона перетворилася в "громадянку світу". У 1912 році її книгу "Метод Монтессорі" було пере­кладено англійською мовою, у 1939 році опубліковано книгу "Таємниця дитинства", а в 1949 році — "Абсорбуючий розум". Марію тричі висували на здобуття Нобелівської премії, її приймали королі, президенти і прем'єр-міністри. На знак її впливу на французьку освіту їй було вручено орден Почесного легіону, декілька країн присудили їй докторські ступені.

В особистому житті Марія була глибоко нещаслива. На­вчаючи і виховуючи дітей чотирьох континентів, через низку трагічних обставин вона була відлучена від виховання влас­ної дитини. Можливо, такою була її плата за всесвітній успіх.

Ідеї Монтессорі зародилися на початку XX століття, а на­прикінці його дістали всесвітнє визнання. У Швейцарії в де­яких кантонах систему введено законом. У Великій Британії засновано Товариство імені Монтессорі. Багато шкіл існує у Франції та Бельгії. Прохолодно ставляться до цієї системи в Німеччині, а в Росії, Україні — із загальнозростаючим інте­ресом. Існує проект "Система Монтессорі в Росії", який є одним з напрямів роботи міжнародного освітнього проекту Метрополіс, розробленого відповідно до угоди Міністерства науки й освіти Нідерландів.

Портрет Марії Монтессорі прикрашає грошову купюру Італії.

II. Концептуальні положення.

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтовано­го підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, си­стемою стосунків проходить свій індивідуальний шлях роз­витку. Впродовж усього життя Марія Монтессорі уважно спо­стерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роб­лять, аж ніяк не випадкове. Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місці. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти "убирають" у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5—6 років дитина виходить із власного світу і перетво­рюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев'ять років діти почи­нають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. Три провідних положення характеризують сутність педа­гогічної теорії М. Монтессорі:

1)                                          виховання повинно бути вільним;

2)                                          виховання повинно бути індивідуальним;

3)                                          виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Звернення дитини до вчителя: "Допоможи мені це зробити самому" — девіз педагогіки Монтессорі.

Феномен педагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який автори­тарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а, отже, ди­тина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиста­вивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов'язково враховувалися перспективи того, що Л. С. Виготський назвав "зоною найближчого розвитку".

Монтессорі була переконаним противником класно-уроч­ної системи. Вона відмовилася від парт, за якими діти по­винні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя на авторитарну позицію, від колективних уроків, що не врахо­вують індивідуальних здібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальних програм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізовувати свої інтереси.

Усе життя дитини — від народження до громадянської зрілості — є розвиток її незалежності і самостійності.

Урахування сензитивності і спонтанності розвитку.

Єдність індивідуального і соціального розвитку.

У розумі немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях.

Сутність розуму в упорядкуванні і зіставленні.

Замість навчання дітей потрібно надати їм умови для са­мостійного розвитку й освоєння людської культури.

Мислення дитини повинно проходити всі необхідні стадії: від предметно-діючого до наочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.

III. Мета і завдання

Головна мета школи Марії Монтессорі — постачати "харчі" для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому.

Завдання

1.                                           Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.

2.                                           Виробити в дитині уміння користуватися наданими сво­бодою і довірою.

3.                                           Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.

4.                                           Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.

5.                                           Навчити терпимого і шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

6.                                           Створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе.

7.                                           Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб ви­робити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації.

8.                                           У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами.

9.                     Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно пла­нувати свою діяльність і досягати наміченого.

IV. Ключові слова

Активна дисципліна, дисципліна в свободі, інтелектуальне виховання, метод експериментальної педагогіки, монтессорі-матеріал, моторне виховання, сенсорне виховання, вільне вихо­вання.

V. Понятійний апарат

Активна дисципліна — поняття, що вбирає в себе важли­вий виховний принцип, далекий від абсолютної вимоги неру­хомості. Для реалізації його вихователь повинен володіти спеціальною технікою.

Вільне виховання — виховання, що базується на волі ди­тини. Воно повинно допомагати дитині "здобути" собі цю волю, тобто зменшити тягар соціальних кайданів, що обме­жують діяльність дитини.

Дисципліна в свободі — принцип системи Монтессорі. Якщо дисципліна дитини базується на свободі, вона повинна бути перш за все активною. Людину вважають дисципліно­ваною, коли вона вміє володіти і вільно керувати собою, до­держуючи життєвих правил.

Інтелектуальне виховання — стосовно дітей дошкільного віку полягає в тому, щоб полегшити долю неусвідомленого розвитку особистості.

Метод експериментальної педагогіки — метод, яким корис­тується наукова педагогіка, спираючись на дані гігієни, ан­тропології і психології. Використовується для вивчення індивідуальності вихованця.

Монтессорі-матеріал — частина педагогічного підготовчо­го середовища, яке спонукає дитину виявляти можливості її власного розвитку через самодіяльність, що відповідає її індивідуальності.

Моторне виховання — вправи, які полегшують нормаль­ний розвиток фізичних рухів і стимулюють розвиток розумо­во відсталої дитини.

Сенсорне виховання — це виховання відчуттів і підготовка фундаменту, на якому розвивається ясний і сильний дух. У вихованні відчуттів відкривається можливість виявляти і ви­правляти недоліки, що зоставалися непоміченими.

VI. Зміст технології

Онук Марії Монтессорі, Маріо, у своєму посланні Ірланд­ському товариству імені Монтессорі в 1989 році писав: "Марія Монтессорі відкрила "секрет дитинства", його важ­ливість для формування людини. Це дає можливості вести ди­тину її власним вільним внутрішнім шляхом, з чистим еко­логічним баченням її зв'язку і спорідненістю з природним і соціальним оточенням. З цього виникає потреба боротися за ідеали миру в усьому світі заради виживання всього людст­ва". На межі XIX — XX століть педагогічна наука вже підійшла до розуміння того, що освіта не формує дитину, а лише надає можливості для розвитку її здібностей за допо­могою власної діяльності. Вчитель повинен тільки організу­вати цю діяльність належним чином.

У цій системі відсутній учитель, якому важко підтримува­ти дисципліну повної нерухомості, який виснажує себе і дітей довгими нотаціями. Вчительку замінив дидактичний матеріал, а вона керує самодовільною безпосередньою діяльністю дітей. Цей матеріал — найважливіша частина методу Монтессорі, це в узагальненому виді досвід попередніх поколінь, сконцен­трована людська культура. Освоюючи їх, діти освоюють досвід, накопичений у соціумі.

Шкільний період

Єдиних програм навчання в школі не існує, кожна дитина здійснює даний їй природою унікальний шлях розвитку. В школі немає уроків. День починається із загального "кола". Щоранку на 15—20 хв усі збираються разом. Звучить тиха музика. Учням подобається, коли вчитель сам грає на яко­мусь інструменті — піаніно, скрипці, гітарі. Потім почи­нається загальна розмова або обговорення.

Після "кола" всі розходяться, кожний вибирає сам, чим він займатиметься — математикою, історією, літературою. Хтось розмовляє з учителем, хтось готує доповідь у бібліотеці. Коли роботу закінчено цілком, дитина показує її вчителю, щоб обговорити здобутий результат.

Дитина не отримує оцінок, але обов'язково дістає оцінку своєї праці від дорослих і дітей, оцінює себе сама.

Учням ніхто не дає ніяких завдань, не пояснює нову тему, ніхто їх не запитує біля дошки. Навчальна робота базується на абсолютній довірі до дитини, на вірі в її прагнення до пізнання довкілля.

Кожний учень веде запис досягнень. Там можуть бути на­писані такі слова: "Я відразу біжу на допомогу, коли мене кличуть", "Я вмію придумати цікаву справу". Про свої успіхи дитина розповідає на "колі", а діти вирішують, чи так це насправді. І якщо всі погодилися, то на аркуші особистих до­сягнень з'являється про це запис.

Серед дня буває ще одне загальне заняття, яке в старших дітей довше, ніж у молодших. Це занурення в предмет. Діти знову на 20 хв збираються разом, а вчителі називають це "коло" дидактичним. Тут звичайно формуються в систему знання з того або іншого предмета, уточнюються поняття, осмислюється термінологія, обговорюються доповіді й пові­домлення.

Структура будь-якого дидактичного матеріалу цілком відповідає логіці формування певного поняття. Це фіксується в спеціально розроблених учителем зошитах. Таких зошитів в учня три, з трьох інтегрованих предметів — рідної мови, математики і космічного виховання. Заповнюючи їх один за одним, учень мовби добудовує логіку вивчення предмета, пе­реводить матеріальне в абстрактне, уточнює й систематизує свої знання.

Багаторічні спостереження за самостійним розвитком дітей навели монтессорі-педагогів на думку про необхідність читання предмета "космічне виховання" в двох площинах. Гори­зонталь — щорічно повторювані і пов'язані зі зміною пір року зміни в природі і житті людей. Вертикаль — прямування дитячої душі вгору, розуміння невідомого світу від його невеликих частинок до створення єдиної величезної картини. Від атома до Всесвіту — ось кінцеві точки цієї вертикалі. Учні прагнуть проводити досліди з різноманітними речовина­ми, довідуватися про їх властивості. Для вчителя це мож­ливість допомогти дітям замислитися про першооснови світу (землю, воду, вогонь, повітря). Інтерес до неживої природи швидко замінюється інтересом до вивчення рослин, тварин, людини, їх будови, процесів розвитку і розмноження. "Космічне виховання" — інтегрований предмет.

VII. Вимоги до особистості педагога

Метод Монтессорі потребував нового вчителя: перший крок, який повинен зробити майбутній монтессорі-вчитель, — це підготувати себе. У нього повинна бути розвинена уява. Він постійно шукає "відсутню" дитину. Він повинен вірити, що дитина відкриє себе в роботі. Він повинен звільнити себе від упередженості щодо "рівнів" і "типів", за якими прийнято розподіляти дітей. У своїй уяві вчитель бачить звичайну ди­тину, яка живе в духовному світі. Вчитель повинен вірити, що дитина виявить свою справжню сутність, коли знайде ро­боту, яка її зацікавить.

Метод Монтессорі потребує постійної граничної напруги сил кожного педагога, розуміння ним психології дитини, вміння знайти індивідуальний підхід.

Монтессорівський учитель нічого не робить за дитину, а допомагає досягти всього самостійно. Так дитина вчиться не­залежності й уміння відповідати за свої дії.

Учитель багато спостерігає, він поводиться як дослідник.

Якщо учень висловив бажання почати нову програму, вчитель пропонує йому відповідний навчальний матеріал.

Учитель не створює дитині неочікуваних ситуацій і у своєму викладанні цілком спирається на знання сензитивних періодів.

Монтессорівський учитель прискіпливо ставиться до свого зовнішнього вигляду. Він повинен бути гарним, мати приємний голос, дбати про свою зовнішність, як це роблять драматичні актори перед виходом на сцену.

Любов, повага, бадьорість, втіха, що виходять із самої глибини душі вчителя, дозволяють розвиватися дитині, яка перебуває поруч з ним.

Активність учителя повинна бути спрямована не на дити­ну, а на абсолютну повагу до явищ її життя і душі. Марія порівнює роботу педагога з напруженою роботою астронома, що нерухомо сидить біля телескопа.

VIII. З досвіду роботи

Групи, що сповідують метод Монтессорі, існують у дитя­чих садках № 17, № 67, № 93, № 127 м. Миколаєва. Для розвитку творчих здібностей і трудових навичок дітей там ви­користовуються окремі елементи системи. Метою роботи ви­хователів є підготовка дитини до школи і подальшого життя в суспільстві.

У дитячому садку № 17, де працюють вихователями І. Б. Колесникова і Л. П. Бєлих, навчаються і виховуються діти, які мають діагноз "затримка психічного розвитку". Кількість дітей у групі 14 осіб, група існує сім років. Вона є різновіковою, до неї входять діти від трьох до семи років. Ведеться уважне спостереження за розвитком кожної дитини, для чого існує докладний індивідуальний щоденник. Тричі на рік проводяться медичні обстеження, дані яких докладно ви­вчаються. Після закінчення кожного навчального року дається оцінка темпів і рівня індивідуального розвитку кожної дитини. Комісія є медико-педагогічною. Крім того, дитина відповідає на пакет тестів з таких навчальних пред­метів, як математика, граматика, проходить обстеження так­тильної, зорової, нюхової, смакової і слуховой пам'яті; розви­ток мовлення; класифікація предметів; самообслуговування; побутова праця; аплікація; ліплення. Обстеження проводяться в жовтні, січні і травні щороку.

У групі існує шість предметних зон, в яких містяться монтессорівські матеріали з певного предмета. Дитина має право сама вибирати, з яким матеріалом  вона хоче  працювати. Кожна гра повинна бути в єдиному варіанті. За теорією Мон­тессорі, це забезпечує порядок, тому що знайдені дитиною частини якоїсь гри буде повернуто на місце без особливої плутанини. Головне завдання — виховання терпіння. У групі існує такий порядок: дитина, яка взяла якусь гру, має право гратися скільки схоче, а та дитина, котра теж хотіла б по­грати в неї, повинна почекати. Якщо, звичайно, їй не дозво­лили приєднатися до гравця.

Зона математики.

У цій зоні містяться матеріали, що розвивають уявлення дитини про цифри, проста лічба, дроби та елементарні мате­матичні дії. Наприклад, матеріал-гра "Весела лічба". Дитина, отримує картинки з певною кількістю якихось предметів (м'ячики, зайчики, машинки) і відповідною цифрою внизу, під малюнком. Дитина обводить пальцем цифру, при цьому проговорює її. Як вона звучить — дитина дізнається в учи­теля. У цій грі працює механізм тактильної, зорової і слухо­вої пам'яті.

За допомогою гри "Частки і дроби" діти вільно оперують такими поняттями, як 1/2 і 1/6. Матеріал складається з ко­льорових пластмасових кружечків, поділених на частини. Діти, освоюючи цю гру, вільно орієнтуються в дробах на рівні другого класу загальноосвітньої школи.

Також у зоні математики є матеріал для розвитку просто­рового уявлення. Є різні об'ємні геометричні фігури, утворені простими поверхнями, і діти легко упізнають відомі плоскі фігури — трикутники, квадрати тощо.

Зона розвитку мови, писемності.

Тут містяться матеріали з розвитку пам'яті, уяви і мислен­ня. Можна навести приклад матеріалів "Інтуїтивне читання". Ця гра складається з двох етапів. 1-й етап — дитина отримує картинку з написом під зображенням. До неї додається декілька карток зі словами. Дитина повинна знайти серед карток слово, що відповідає напису на картинці. На 2-му етапі дитина отримує картинки без підписів і повинна по пам'яті знайти картинку з назвою зображеного предмета. В результаті інтуїтивного читання з пізнавальними елементами відбувається розширення словникового запасу дитини.

У цій зоні також містяться матеріали з упорядкування роз­повіді за картинками.

Наукова зона.

У зоні містяться матеріали, що сприяють розвитку в дітей понять про вагу, зріст, пори року, доби тощо. Містяться ко­лекції рідкісних комах (жуків, метеликів, скорпіонів), каміння, видів тканин. Є колекція кори дерев, діти вивчають її так­тильним способом.

Зона сенсорики і моторики.

Тут містяться матеріали, що готують руку до письма.

1. Ящик із різноколірними защіпками. Чіпляючи ці защіпки на стінки ящика, діти роблять такі рухи пальцями, що схожі на рухи під час письма.

2. Складання серветок за німецьким зразком. У коробочці міститься величезна кількість різноколірних серветок із яскра­вими лініями, за якими повинен здійснюватися вигин, і діти складають їх.

Є тут і шумові коробочки, їх 12, кожна має собі пару за шумом вмісту. Діти повинні попарно розставити коробочки, визначаючи вміст за звуком, що лунає під час трясіння (манка, горох, камінці, бісер, рис, палички).

Зона відпочинку.

У ній є м'який куточок — крісла, диванчики з м'якими іграшками.

Зона-їдальня.

У цій зоні розташований індивідуальний посуд дітей. Діти самі накривають на столики, самі прибирають за собою, миють посуд і сушать під сушарками.

Особлива увага — жовтій лінії, намальованій на підлозі в центрі групи у формі еліпса. На цій лінії діти займаються фізичними вправами, розвивають концентрацію уваги і по­чуття рівноваги. М. Монтессорі зауважила, що якщо дітей поставити колом, то згодом воно набуде форми еліпса.

Цікавою є одна із вправ на розвиток концентрації уваги. Діти ходять одне за одним по лінії, в руці в кожного тарілка, на ній стоїть невеличка запалена свічка. Завдання дитини — йти мовчки, не зводячи очей з вогника, не сходити з жовтої лінії, поки не зупинить учитель. При цьому часто вчителі створюють додатковий шумовий фон — гукають дітей по іменах, вимовляючи їх пошепки.

Х. Запитання і завдання для самостійної роботи студентів

1.                     Ознайомтесь з технологією М. Монтессорі.

2.                     Охарактеризуйте сензитивні періоди у розвитку дитини.

3.                     Ознайомтесь з досвідом роботи шкіл – Монтессорі.

4.                     Зробіть повідомлення про технологію саморозвитку.

5.                     Відвідайте урок в школі Монтессорі, проаналізуйте його.

IX. Література

1. Монтессори М. Значение среды в воспитании // Частная школа. — 1995. — № 4. — С. 122—127.

2. Борисова З., Семерникова Р. Спадщину Марії Монтессорі — сучасним дошкільним закладам. // Дошк. виховання. — 1996. — № 5. — С. 14, 15; № 6. — С. 14, 15; — № 8. — С. 12, 13; — № 9. — С. 6, 7.

3.                     Володин С. П.П. Блонский о Марии Монтессори // Дошкольное воспитание. — 1994. — № 10. — С. 56—64.

4.                     Глазунова Л. Золоті зерна "буржуазної" педагогіки зійшли і на нашому ґрунті: Школа Монтессорі // Освіта. — 1993. — 8 квітня.

5.                                           Глазунова Л. "Чистий тип" з національними ознаками: Школа Монтессорі // Освіта. — 1993. — 16 квітня.

6.                                           Городня О. Без покарань і заохочень вчаться діти в єдиному поки що в Україні навчальному закладі — школі Монтессорі. // Сім'я. — 1997. — № 2. — С. 11, 12.

7.                     Дичківська І. Через свободу і самостійність: розвиток індивідуальності дитини в теорії і практиці М.Монтессорі // Дошк. виховання — 1993. — № 5. — С. 6.

8.                     Жидкова Е. Первые шаги в педагогике М.Монтессори // Дошк. воспитание. —1995. — № 9. — С. 86.

9.                                           Корнетов Г. Метод Монтессори // Частная школа. — 1995. — № 4. — С. 117—121.

10.                                  Кулик Ф. Монтессори-лицей // 1 сент. — 1994. — №36 (9 апреля).—С.2.

11.                                  Михальчук Т. Сім'я в системі Монтессорі // Освіта. — 1994. — № 46 — 49 (6 липня). — С. 5.

12.                Стрюк К.  Система Марії Монтессорі — нове чи старе? // Дошк. виховання. — 1996. — № 3. — С. 10, 11.