ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОГО ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ (за І. П. Івановим)

ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОГО

ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ

(за І. П. Івановим)

Кожна справа — з користю, інакше — навіщо.

Кожна справа — людям, інакше — навіщо.

Кожна справа — творчо, інакше — навіщо.

Наша мета — щастя людей!

Ми переможемо — інакше бути не може!

Із заповідей комунарівців

І. Історія виникнення технології

Освіта, навчання, виховання... Три головні частини педаго­гічного процесу. Так було, так є і так буде. Однак кожна епоха висуває з названої триєдності на перший план одну з основних частин, яка в певний історичний момент є визначальною.

В сьогоднішніх умовах зростає ціна моральної спрямова­ності здобутих знань. Ще Я. А. Коменський говорив: "Діти допитливі, з гострим розумом при правильному вихованні стають великими людьми". Ось чому чим багатша на знання людина, тим гостріше ставиться питання про рівень розвитку її загальнолюдських цінностей, наприклад таких, як грома­дянська активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати. Ці та інші якості можуть формуватися при діяльнішому спрямуванні процесу виховання особистості, що розвивається. У зв'язку з цим перед педагогами постає за­вдання — навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу. Однією з таких тех­нологій є колективне творче виховання, колективна органі­зація творчої діяльності.

Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М. Горького та комуни імені Ф. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: ко­лективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній.

Згодом санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагальнивши ідеї А. С. Макаренка, розробив та апробував техно­логію колективного творчого виховання.

У становленні технології колективного творчого вихован­ня вирізняють п'ять періодів:

1)        1956—1959 рр. — період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда;

2)    1959—1962 рр. — створення експериментальних колек­тивів та створення цілісної комунарської технології, яка охоп­лює клуб юних фрунзенців "Орлятко", клуб нових комунарів;

3)     1962—1966 рр. — поширення технології;

4)     1966—1986 рр. — період консервації;

5)    1986 рр. — до теперішніх часів — період відродження.

        Створення технології колективного творчого виховання стало вимогою часу. В середині 50-х років у країні відбулося відродження гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні.

До початку 60-х років визначилися два напрями у вихо­ванні. Сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. П. Іва­нов. Емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячо­го колективу здійснював С. Шмаков.

У дитячому таборі "Орлятко" 1962 року вперше зібрались 50 представників шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.

Однак вже 1964 року поширення технології пішло на спад, бо розроблена в "Орлятку" структура учнівського самовряду­вання не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження технології колективно­го творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках "Учительской газеты" та журналу "Воспитание школьников".

II. Концептуальні положення

Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

Технологія колективного творчого виховання дасть можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Ця технологія — особистісно орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа для душі, яку вона може організувати, зробити краще, ніж інші. Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавлени­ми людьми. Завтра він же з такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об'єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.

Особливість технології полягає в тому, що між виховате­лями та вихованцями складаються в процесі діяльності суб'єкт-суб'єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почуваються відповідальними за якісне виконання поставлених завдань.

Одна з головних ідей методики колективного творчого ви­ховання — формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як гру­пою засобів дружньої виховної турботи (збудження, переко­нання, привчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, "сек­ретного договору"), співдружності старших та молодших ко­лективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, творчі свята).

Колективні творчі справи — це, передусім, прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, зав­жди розкриває нові можливості її учасників. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: гро­мадські, трудові, пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо.

Технологія колективного творчого виховання припускає:

— створення колективу на основі прагнення до високих ідеалів, привабливих для дітей, які формуються життєвою позицією педагога та справами, скерованими на громадську турботу про поліпшення навколишнього життя;

— побудову колективу на принципах змінності всього активу, колективного планування, організації та аналізу спільних справ, взаємин, вчинків;

—  організацію діяльності, суспільно значимої (для людей), особистісно значимої ("творчо — інакше навіщо"), художньо-інструментованої (ритуалами, законами, традиціями), одухо­твореної щирістю, гумором і розумінням дорослими потреб дитинства;

—  особливу позицію  педагога,  як  старшого товариша, здатного до співпраці з вихованцями, позицію, що забезпечує повне взаєморозуміння, взаємодію колективів педагогічного (старших друзів) та дитячого (друзів молодших).

Основними умовами виховної ефективності колективних творчих справ є:

— єдність життєво-практичного та виховного спрямування для поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя;

— творчий характер кожної справи: здійснення неперерв­ного пошуку найкращих рішень життєво важливих завдань на всіх стадіях організації;

— єдність окремих стадій організації кожної справи.

           У технології колективного творчого виховання головне — "жити заради усмішки іншого", що і породжує радість твор­чого самовираження в поєднанні з потребою бути корисним людям.

Основний педагогічний результат технолога — розвиток громадянської самосвідомості та здібностей до соціальної творчості.

III. Мета і завдання

Мета технології — забезпечувати соціальне замовлення на людину нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Здійснення життєво-практичної сторони кожної колективної творчої справи визначає реалізацію таких виховних зав­дань:

— виховні завдання, які ставлять вихователі в процесі організації коллективної творчої діяльності, вирішуються непомітно для вихованців, їх відкривають вихованці — в тій чи іншій мірі — при обговоренні результатів колективної творчої справи, і вони стають їхніми вимогами до себе;                — у процесі колективної творчої діяльності здійснюються в тісній єдності завдання різноманітних частин виховання: і громадянського, морального, трудового, розумового, фізичного, естетичного;

— у процесі колективної творчої діяльності розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світоглядні (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру);

— у процесі колективної творчої діяльності реалізуються різні функції виховної діяльності: вихователі передають гото­вий суспільно цінний досвід вихованцям, ті оволодівають цим досвідом і створюють новий досвід разом з вихователями та під їх керівництвом; відбувається поєднання цього досвіду з попереднім, обмін поєднаним досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток;

— у процесі колективної творчої діяльності взаємопо­в'язано здійснюються різні ланки спрямованого виховання: виховання та самовиховання учнів і педагогів як особистісне, так і взаємне.

IV. Ключові слова

Технологія колективного творчого виховання, колективна методика, колективна організація творчої діяльності, колек­тивна творча справа, комунарський збір, закони-заповіді, колек­тивне планування, загальний збір, рада справи, чергування творчих доручень.

V. Понятійний апарат

Великий загальний збір — поєднання зборів — "вогника" та "старту". Проводиться, коли від обговорення зробленого можна відразу ж перейти до складання плану загальних справ на наступний термін, до виконання деяких справ, тут-таки на зборі.

День народження колективу — щорічне свято, під час якого в теплій, невимушеній атмосфері відбувається творчий огляд вірності традиціям та ідеалам колективу, турботи про його гідність, красу життя, єдність, про його друзів — близь­ких та далеких.

Загальний збір — вищий орган колективу, де вихованцями та їхніми старшими товаришами обговорюються і спільно вирішуються найважливіші питання колективного життя.

Загальний збір "Відверта розмова" — всі члени колективу по колу говорять про одного з товаришів або про кожного. Закон такої розмови: всю правду в очі — про гарне та про погане, і жодних образ!

Загальний збір — "вогник" — обговорюють проведену справу або життя колективу за якийсь час, досвід інших ко­лективів. Розмова проходить у мікрогрупах (Що було гарно­го? Що вдалося? Чому? Що пропонуємо на майбутнє?), а після цього — "по колу", з заключним словом ведучого.

Загальний збір — "старт" — перспективне планування ко­лективного життя, розробляється план наступної творчої справи, обираються штаб свята, ради справи.

Закони-заповіді — правила-девізи, за якими будується життя у колективі, проводиться вся робота.

Збір народження колективу — закладають перші традиції колективу: назва, девіз, емблема, пісня-гімн тощо.

Колективна організаторська діяльність — безпосередня участь вихователів та вихованців у плануванні життя ко­лективу, в організації виконання плану, у підбитті під­сумків зробленого для поліпшення свого та навколишнього життя.

Колективне планування — творча організаторська справа, коли кожний член колективу бере участь у розкритті пер­спектив, у пошуку та виборі спільних дій на новий період, у розробці конкретного плану таких дій.

Колективна творча справа (КТС) — це засіб організації життя дітей та дорослих, це основний виховний засіб (інстру­мент) комунарської методики.

Комунарська методика — методику виховної роботи можна вважати комунарською, якщо її суттю є така організація спільної діяльності дорослих і дітей, за якої всі члени колективу беруть участь у плануванні та аналізі, діяльність має характер колективної творчості та направлена на користь і радість далеким і близьким людям.

Орлятське коло — традиція виконання пісень на зборі, поклавши руки на плечі друзям, що сидять поруч.

Рада справи — тимчасовий керівний орган, до якого вхо­дять представники всіх мікрогруп колективу.

Стадії КТС — етапи організації та проведення колективної творчої справи. Їх налічують шість: колективне цілепокладання, колективне планування, колективна підготовка справи, про­ведення справи, колективний аналіз, найближча післядія.

Терміновий загальний збір — обговорюється будь-яка подія, що потребує негайного колективного рішення. Скли­кається за ініціативою ради колективу.

Чергування творчих доручень (ЧТД) — один із прийомів колективного організаторського життя. Являє собою поєд­нання (серію) декількох постійних справ, які виконує по черзі кожний первинний колектив для загального колективу та для навколишніх людей.ї

VI. Зміст технології

До основи організації колективного творчого виховання покладено такі структурні компоненти технології:

1.    Колективна організаторська діяльність.

2.    Колективна творчість.

3.    Колективна постановка мети.

4.    Ситуацїї-взірці.

5.    Емоційне насичення колективного життя.

6.    Суспільне спрямування діяльності колективу.

        Базовим  компонентом технології є колективна  організація діяльності, тобто такий спосіб її організації, за якого всі члени колективу залучаються до процесу планування, підготовки, ви­конання та аналізу спільних справ. Така методика роботи формує в учнів навички побудови ефективних міжособистісних відносин у колективі, вміння вирішувати завдання, враховуючи інтереси і кожного члена колективу, і справи в цілому.

Показником рівня розвитку колективного мислення є ко­лективна творчість, що дає можливість спілкуватися у колек­тиві не за шаблоном, не за заданим сценарієм, а з вигадкою, фантазією, імпровізацією, грою, відкриває нове саме для цих дітей, для цього колективу.

Будь-яка діяльність повинна починатися з попереднього цілепокладання. У цій технології — це колективна постановка мети. Діти та дорослі спільно виробляють мету колективного життя. Колективне цілепокладання має два напрямки: вироб­лення загальної довгострокової мети та визначення конкрет­них дій на певний період часу.

Обов'язковим компонентом технології є ситуації-взірці. Це обмежений у часі (від декількох годин до місяця) відрізок ко­лективного життя, в якому діти та дорослі живуть підвищено інтенсивним, напруженим колективним життям згідно з прин­ципами демократизації, гуманізму, творчості.

Особливе значення надається емоційній насиченості колек­тивного життя, тобто набору засобів, спеціально спрямова­них на збільшення емоційної напруги, збудження почуттів єднання, довіри, душевного підйому. Ці засоби поділяються на дві групи — символи та обряди. Символами є значки й емблеми, форма і девізи, символічні жести. Обряди, як прий­нята форма поведінки у конкретних ситуаціях, тісно пов'язані з емоційним життям колективу та сприяють духовному єднан­ню учасників діяльності.

Характерним компонентом технології називають суспільне спрямування діяльності колективу. Важливо, щоб діти у про­цесі діяльності, здійснюваної на користь людям, розуміли стан цих людей і хотіли допомогти їм. Необхідно, щоб у роботі поряд з формуванням в учнів таких якостей, як творчість, відповідальність, діловитість, комунікативність, розвивався і гуманістичний, моральний сенс діяльності.

Докладніше розглянемо стадії (етапи)  організації колек­тивної творчої діяльності

Етап І. Попередня робота колективу або колективне цілепокладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяль­ності,  висування перспектив перед учнями,  вироблення у них переконання в суспільній значущості та необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. Починається  будь-яка колективна творча справа з попе­редньої роботи вихователів: класних керівників, педагогів, батьків, шефів. Вони визначають виховні завдання наступ­ної КТС, намічають вихідні дії для розробки спільними зу­силлями дорослих і дітей оптимального проекту майбутньої КТС. У ході стартової бесіди старші розповідають, які ко­лективні творчі справи можна здійснити, відповідають на запитання дітей. Іде обговорення: що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто братиме участь? З ким разом? Кому бути організатором?

Етап II. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання запитань-завдань, вибір ради справи. На цьому етапі головна роль відводиться дітям. Відповідь на поставлені запитання-завдання учні шукають спочатку в мікроколективах. Після цього збирається весь колектив і уважно слухає представника кожного мікроколективу. Це обговорення можна назвати "збором-стартом".

Етап ІІІ. Колективна підготовка справи: розподіл дору­чень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація конт­ролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизується спочатку радою справи, яку спрямовує керівник колективу, після цього — у мікроколективах, які самі планують вико­нання справи і починають роботу зі втілення окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені й об­говорені на загальному зборі-старті. При цьому вихованці застосовують не тільки досвід, здобутий під час колективного планування, а й ті знання, вміння і навички, що набули в начальному процесі або в позаурочний час.

Етап IV. Проведення справи: зміст і методика проведення справи залежать від її форми, мети і завдань: збір, ділова гра, конференція, диспут, ярмарок тощо.

Етап V. Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльності навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим, доброзичливим? Чи була колективна справа проведена з фантазією та витівкою? Хто показав себе з кра­щого боку і в чому? Кому можна висловити загальну подяку? Що треба врахувати в майбутній роботі? Головне, щоб кож­ний брав участь в аналізі досвіду (і свого власного, і своїх товаришів) проведеної КТС, навчався оцінювати, аналізувати, брати уроки на майбутнє. Спираючись на той позитивний досвід, який учасники КТС набули в організації колективної творчої справи, враховуючи уроки з помилок, дорослий по­-дружньому переконує вихованців в необхідності подальшої роботи по поліпшенню навколишнього життя. Слово дорос­лого — це роздум вголос, це нова ідея, нове завдання, нова пропозиція.

Етап VI. Найближча післядія: виконання рішень, прийня­тих після аналізу справи. Тут керівник спрямовує на вико­ристання вихованцями в навчальній роботі, в позанавчальному житті і діяльності колективу досвіду, набутого при плану­ванні, підготовці, проведенні КТС і обговоренні результатів. Відразу ж після підбиття підсумків слід докласти максимум зусиль до колективного втілення пропозицій, висловлених на підсумковому зборі, колективно накреслити програму наступних дій.

"Портфель учителя" (глосарій колективних творчих справ)

Атака — операція, яка має за мету швидке виправлення тих помічених у навколишньому житті недоліків, які можна усунути силою свого колективу та його друзів. Такі атаки здійснюються в короткий термін, протягом однієї або декількох годин.

Вечір веселих завдань — декілька пізнавальних ігор-оглядів, які переходять одна в одну і становлять своєрідну ігрову сюїту. Учасники цієї сюїти, об'єднані в невеликі команди (не більше 10—15 осіб у кожній), виконують творчі завдання і по черзі виступають зі своїми рішеннями-експромтами. До сюїти можуть входити гра в оркестр, естафета веселих завдань, пісенне коло.

Вечір-подорож — пізнавальний огляд, учасники діляться один з одним своїми знаннями, враженнями, припущеннями щодо навколишнього життя. Прикметною особливістю такої зустрічі є використання прийому рольової гри в подорож, що дає змогу обмінюватися досвідом, колективно відкривати світ у жвавій, захоплюючій формі, розвивати допитливість, вина­хідливість, творчу уяву, товариську взаємодопомогу.

Вечір розгаданих і нерозкритих таємниць — захоплююча гра, що дозволяє у жвавій, невимушеній формі обмінюватися знаннями, думками, здогадками; вона навчає ставити питан­ня, доводити і спростовувати, вести колективний пошук істини, спираючись на відомості, отримані з найрізноманіт­ніших джерел — підручників, книжок, журналів, газет, кіно, радіо, телебачення.

Естафета улюблених занять — справа-огляд, під час якої кожний з членів колективу по черзі знайомить інших зі своїм улюбленим заняттям, розповідає про те, як він ним займається, про свої пошуки, удачі та невдачі, про свої плани, показує, чого він досяг, відповідає на запитання, дає поради.

Захист фантастичних проектів — пізнавальна справа-огляд, під час якої кожна група учасників демонструє підго­товлений нею проект, де втілено уявлення авторів про одну зі сторін життя в майбутньому і дано відповіді на запитання інших учасників, і намагається якомога переконливіше об­ґрунтувати свої пропозиції.

Збори-диспут — пізнавальна творча справа, мета якої — поставити перед учасниками життєво важливе, складне, справді спірне питання (або декілька таких питань, об'єдна­них однією темою), виявити і зіставити різні думки, захоплю­ючи всіх колективним пошуком найкращого рішення.

Місто веселих майстрів — масова рольова гра, що задо­вольняє і розвиває інтерес школярів до діяльності людей різноманітних професій і залучає до романтики колективного творчого життя.

Пісенне коло — масова гра-огляд, учасники якої діляться на декілька команд, почергово (по колу) виконують пісні на обрану тему.

Прес-конференція — пізнавальна творча справа-огляд, що організується у формі рольової гри-бесіди членів певної деле­гації з представниками мас-медіа.

Рейд — операція-похід, яка здійснюється силами добро­вольців (дітей і дорослих). Триває декілька днів, а інколи і довше (2—3 тижні), наприклад під час літніх канікул.

Сюрприз — колективна трудова справа-операція: творчий подарунок, підготовлений дітьми та їх старшими друзями на радість іншим.

Турнір-вікторина — пізнавальна справа-огляд, в якій бе­руть участь декілька команд, і кожна команда колективно готує запитання і відповіді за обраною темою або за декіль­кома темами.

Турнір знавців — пізнавальна справа-огляд, проводиться декількома колективами, кожний з яких по черзі організує твор­че змагання (свій тур) між іншими учасниками. Турнір знавців можна проводити в класі або між класними колективами, а також між зведеними командами старших і молодших.

VII. Вимоги до особистості педагога

Для того щоб ідеї технології колективного виховання впроваджувати в діяльність якого-небудь колективу, в першу чергу необхідно знайти в цьому колективі особу особливого типу, лідера, що може захопити і повести за собою дітей. Педагог, працюючи з дітьми за цією технологією, повинен мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психології дитини, розвинену реф­лексію та емпатію, володіти достатніми вміннями у сфері організаторської та комунікативної діяльності. Своє спілку­вання з вихованцями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності та захопленості спільною творчою діяльністю, бути прикладом для дітей у дотриманні законів— заповідей колективу, серйозно ставитися до обрядів і сим­волів, до самої форми життєдіяльності колективу. Учні повинні відчути, побачити спорідненість діяльності вихователів і учнів, зрозуміти, що для педагогів колективна організація творчої діяльності є не тільки технологією виховання, а й особистою життєвою позицією.

Розглянемо особливості діяльності педагогів на кожному етапі підготовки і проведення колективної творчої справи.

При проведенні колективного цілепокладання дорослі не диктують,  не нав'язують своїх думок,  а міркують разом з дітьми, роз'яснюють щось не до кінця зрозуміле, відповідають на всі запитання. Тон розмови повинен бути доброзичливим, зацікавленим, товариським.

На етапі колективного планування успіх збору-старту ба­гато  в   чому  залежить  від  особистості  ведучого.  Педагог зіставляє висунуті варіанти, ставить навідні, уточнювальні запитання. Пропонує обґрунтувати висунуті ідеї або їхню кри­тику, ставить додаткові "завдання для обмірковування". Визначальну роль на цьому етапі відіграє взаємне переконання і дорослого, і самих дітей у необхідності запропонованої спра­ви.  В  цей  період діти  навчаються  творчого  пошуку найкращого варіанта рішення завдання, а педагоги привчають кожного до такого пошуку, використовуючи різні прийоми. Не менш важлива роль педагога і на етапі колективної підготовки  справи,  характер  його  впливу  на  вихованця і взаємодія з ним. Не можна допускати тиску на дитину, він не викличе ентузіазму в підлітка, скоріше навпаки: він пере­стане вважати нинішнє діло своїм, втратить до нього інтерес. Педагог повинен уміти користуватися засобами, які збуджу­ють вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі в здійсненні загальної справи: захоплення добрим сюрпризом (ви­конання мікроколективом частини загальної справи по секре­ту   від   інших),   допомога   дружньою   порадою   (пропозиція декількох варіантів виконання — на вибір), захоплення "сек­ретним договором" ("Давай разом підготуємо це по секрету від усіх?!"), довіра відповідальним дорученням ("Тільки ти це можеш зробити"), звертання до вихованців по допомогу, з про­ханням навчити ("Покажи мені, будь ласка, як це краще зро­бити..."),    товариська   вимога   від    імені    колективу    ("Раз вирішили всі разом, то треба..."), товариське заохочення всіма формами схвалення, а також похвалою (розгорнутим схвален­ням) і винагородою морального характеру від імені колек­тиву.

На етапі проведення справи педагоги захоплюють вихо­ванців особистим прикладом бадьорого настрою, мажорного тону,  добрим   жартом,   радісною   перспективою   близького успіху, перемоги у боротьбі з власними слабкостями, а у разі потреби — рішучою вимогою від імені колективу, повністю серйозним або з відтінком гумору ("Слухайте наказ — носа не вішати!").

Якомога більше педагогічного такту до особи учня педа­гог повинен виявити на етапі колективного підбиття під­сумків. Він повинен проявити чуйність, дипломатичність у разі програшу, не дати образити учасників КТС. Зуміти об'єктивно оцінити ситуацію, логічно викласти низку поми­лок і дати адекватну оцінку роботи — ось основне завдання керівника на цьому етапі.

Педагогу необхідно виявити свої організаторські здібності та конструктивні вміння, далекоглядність для реалізації у най­ближчій післядії висунутих у ході аналізу КТС завдань.

VIII. З досвіду роботи

Деякі шкільні колективи м. Миколаєва працюють за ме­тодикою колективного творчого виховання, наприклад гуманітарна гімназія №2, загальноосвітня школа №50. Вони переробили методику колективного творчого виховання, при­стосувавши до наших днів. І в цій якості вона своєчасна і вкрай потрібна.                                                                   

Шкільний колектив — це складна система різноманітних за типами колективів і об'єднань. У шкільному колективі учень вступає в спілкування і взаємодію з багатьма доросли­ми, вчителями, школярами різного віку, що відкриває великі можливості для спільної творчої діяльності.

У цих школах досягнуто єдності дорослих і дітей різного віку. Спільно вирішувати завдання різних видів вони почина­ють з 1 вересня, коли для розробки річного плану роботи збираються  на  "велику  раду"  керівники школи  (директор, його заступники) і керівники учнівського колективу. І потім цілий рік дорослі й діти діють за виробленим спільними зу­силлями планом. Тут скасовано цілу низку дитячих "посад без роботи". Замість старости працюють чергові командири, що обираються на певний період. їх наділено більшими пов­новаженнями, отже, вони несуть більшу відповідальність. Це дозволяє дітям бути як у ролі тих, які віддають накази (і від­повідають за них), так і в ролі виконувача наказів. Щороку проводиться   декілька   комплексних   колективних   творчих справ.   Гуманний,   довірливий   стиль   стосунків,   доброзич­ливість і емоційна щирість, без підкресленої учительської вищості, однакова зацікавленість і захопленість учасників — усе це максимально зближує дітей і дорослих, дає їм задоволення.

Цікавою формою в технології колективних творчих спр є Великий збір, що проводиться на виїзді один раз в навчальному році. Наведемо опис Великого збору в школі №50.

День перший.  Біля входу в школу дітей зустрічає стар­ший — представник загону, що агітує щойно прибулих всту­пати в його загін. Після комплектації загонів було проведено операцію  "Затишок".   Наступним у плані  стояли  "вогники знайомства"  у загонах.  У "колі  орлят" діти знайомляться одне з одним, вирішують, яким бути їхньому загону (назва, девіз, пісня), виготовляють "візитки" з тими іменами, які во­ни для себе обрали, обирають чергового командира, розроб­ляють проект заповідей збору, грають і співають.  Ввечері збираються на "Загальний вогник". Загони захищають своє ім'я, обраний девіз і пісню; в театралізованій формі роблять свої заявки на творчість до загальної "Скарбниці талантів збору";  обирають  раду  командирів.   По закінченні  заходу збирається   Велика  рада.   Підбиваються  підсумки:   "більше творчості"; "педагогам не нав'язувати свою точку зору, поз­буватися шаблонів"; "позбуватися командирства й окриків"; "вожатим не залишатися осторонь"; "думати і робити разом"; "раді справи закінчити доопрацьовування заповідей збору до ранку".

День   другий.   Урочисте   відкриття   збору,   затвердження заповідей:  1. Закон території — нога розумної людини не ступає туди, куди не радить вожатий. 2. Закон доброти — давайте поважати одне одного і створювати атмосферу за­гальних радощів. 3. Закон тиші — тихо, слід спати, хто не хоче, не заважати. 4. Закон точного часу — хто запізнився, просимо не ображатися. 5. Закон піднятої руки — хочу ви­словитися. Після сніданку — туристичний похід у пошуках скарбів. Перед обідом — година експромту "За сторінками улюблених телепередач". Відпочиваємо. Готуємося до колективної творчої справи "Бабусина скриня" за планом: 1) фото­монтаж "Історія сім'ї"; 2) листи воєнних років; 3) нове життя народного костюма; 4) улюблена пісня бабусі;  5) бабусине рукоділля. Завершили захід віночком народних пісень. Вве­чері у кінозалі перегляд мультфільмів із серії "Як козаки...". У Великій раді робиться аналіз цього дня і обговорюється план на наступний.

День третій. Підйом на півгодини раніше за тривогою. Замість ранкової фіззарядки шукають викрадених друзів за маршрутними листами. Після сніданку — трудовий десант на різних об'єктах. Перед обідом — година експромтів "Жарт і праця поруч ідуть". Показували з гумором, як загони працювали. Після обіду готували творчу справу: "Вулкан чемності": чемні вітання; "Аукціон на чемні слова" ("атака віялом"); пісенний конкурс "Не варто подяки"; ситуаційний конкурс "Дай чемну відсіч"; конкурс капітанів (чемно дати зрозуміти супернику, що перемога буде на вашому боці). Проведена після вечері КТС показала найвищу точку творчості. На засіданні Великої ради вперше не було претензій та критич­них зауважень, діти стали дослухатися до дорослих, дорослі стали уважнішими до дітей.

День четвертий. Взаєморозуміння між дорослими і дітьми досягло епогею. Відбувається підготовка до прощального карнавалу "На три дні всі забудьте про мене": вітання "Наше вам..."; сюрпризи-подарунки з танцем на знак подяки; роз­минка; домашнє завдання з теми карнавалу; конкурс уболівальників "Здоровенькі були і до побаченння" (прощан­ня і зустріч з батьками); "Сюрприз" (придумати 10 слів на одну літеру і скласти оповідання, всі речення в якому почи­налися б з цих слів); вимпели з побажаннями загонів і про­щальним словом; "Лебедина пісня" вожатих.

От і закрито Великий збір. Пролунали пісні. Але ніхто не квапиться додому. Жаль розлучатися з новими друзями. Діти відчули смак нового життя, нових стосунків, прагнули зрозуміти одне одного і дорослих, педагоги почали прислу­хатися до дітей, думати разом із ними, їхніми категоріями.

IX. Питання для обговорення і перевірки

1. Проаналізуйте історичні віхи в розвитку технології ко­лективних творчих справ.

2.   Які, на вашу думку, основні передумови звернення до технології у наш час?

3.   Розкрийте основні концептуальні положення технології колективних творчих справ.

4.   Яку мету ставить перед собою педагог, працюючи за технологією колективних творчих справ?

5.   Розкрийте зміст основних ключових понять технології.

6.                                  Які виховні завдання допомагає вирішувати технологія?

7.                                  Опишіть шість основних ідей, що лежать в основі тех­нології колективних творчих справ.

8.                                  За якими етапами  організується колективна творча діяльність? Зробіть аналіз кожного з них.

9.                                  Технологія чергування творчих доручень мікроколективам. Як вона організується?

10.                                               Які вимоги висуває ця технологія до особистості пе­дагога?

11.                                               Який досвід роботи за технологією колективного твор­чого виховання ви здобули в період навчання у школі, про­ходження педагогічних практик?

X. Література

1.  Иванов И. П. Методика коммунарского воспитания: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1990. — 144 с.

2.  Иванов И. П. Энциклопедия коллективных творческих дел. — М.: Педагогика, 1989. — 208 с: ил.

3.  Караковский В. А. Воспитай гражданина. Записки директора школы. — М.: Московский рабочий, 1987.

4.  Коллективное творческое воспитание в работе классного руководителя / Сост. Пехота Е. Н., Гринченко В.П. и др. — Хабаровск, 1990. — 56 с.

5.  Щуркова Н. Е. Собранье пестрых дел: Методический материал для работы с детьми. — 2-е изд., перераб. — М.: Новая школа, 1994. — 96 с.

6.  Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1997. — 304 с: іл.

7.  Кацинська Л. Л. Виховний процес в сучасній школі. — Рівне,1997. —156 с.

8.  Поляков С.Д. О новом воспитании — М., 1990. — 158 с.

9.  Коммунар. Методические рекомендации в помощь учителям / Сост. Глухов О. А. — Киров, 1989. — 35 с.

10.    Организаторам коммунарских сборов (Методический бюллетень) / Сост. Горбова Т. А., Жильцова В.П. м др. — Николаев, 1990. — 46 с.

11.    Орієнтація школярів на педагогічны професії. Методичні ре­комендації для педагогічних працівників / Пєхота О. М., Олексюк    О. Є., Іванова Л. В. — Київ, ІСДС, 1994. — 36 с.