Болонський процес у ВНЗ України

Рецензія на наукову працю
Реформування вищої освіти у процесі демократизації українського суспільства:
Монографія /за ред. Б.А. Головка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр
“Київський університет”, 2004. – 220 с.

     Процес реформування освіти, зокрема вищої, що відбувається в умовах демократизації є актуальним для будь-якого суспільства. З огляду на демократичні процеси, що відбуваються сьогодні в українському суспільстві за активної участі вищої школи і впливають значною мірою на хід історії в цілому, рецензована наукова праця набуває особливого значення, оскільки освіта реформується не лише внаслідок демократичних змін, а й сама ініціює та впроваджує у життя ці зміни, виступає їх чинником.
     Проблема удосконалення системи вищої школи і підвищення рівня якості професійної підготовки є найважливішою соціокультурною проблемою. Тому автори колективної монографії науковими методами соціології досліджують роль вищої освіти в процесах демократизації українського суспільства. Основна увага приділяється визначенню показників демократичного реформування вищої освіти. Джерелом виявлення змін у свідомості людей і оцінки демократичних трансформацій слугували масиви соціологічних моніторингів відомих в Україні соціологічних служб.
     Поза всіма розмовами про освіту як визначальну складову суспільного розвитку, її ще не виведено де-факто на те місце і той рівень у системі державних пріоритетів, якого вимагає сучасна доба глобальних змін. Тому колектив авторів вирішив спрямувати свої зусилля саме на розгляд актуальних проблем реформування вищої освіти. Вивчення проблем реформування вищої освіти у процесі демократизації українського суспільства складає відносно самостійні розділи соціологічного знання зі своїм понятійним апаратом та предметним баченням проблеми.
     Наукова праця виконана в руслі цієї проблематики і присвячена вивченню соціальних критеріїв, показників демократичного реформування системи вищої освіти України, розгляду її в аспекті інституціонального підходу. У соціологічній розробці центральне місце займають теоретичні та практичні аспекти реформування вищої освіти в умовах демократизації та трансформації сучасного українського суспільства, зокрема розгляд понятійного апарату, різновидів, авторських варіацій їх структури, функцій тощо.
     Методологія реформування вищої освіти у процесі демократизації суспільства ґрунтується на засадах законодавчої бази щодо розвитку освіти; аналізу наукових розробок з соціології та педагогіки як зарубіжних, так і вітчизняних авторів; емпіричному матеріалі соціологічних досліджень, які проводились з безпосередньою участю авторів монографії; масиві моніторингових досліджень соціологічних служб України.
     Не дивлячись на те, що останнім часом соціологами та педагогами проведено багато наукових досліджень за названою проблематикою, комплексне вивчення критеріїв і показників демократизації вищої освіти України відповідно до трансформаційних процесів суспільства тільки започатковується, а їх практичне впровадження, на жаль, все ще є епізодичним.
     У роботі проводиться розгляд сучасних соціологічних і педагогічних теорій трансформації інституту освіти та аналіз їх впливу на ефективність соціальних трансформацій, перш за все, їх генези, структури та змісту. Автори розглядають різні види трансформації освіти, досліджують співвідношення і взаємодію її елементів. Вперше здійснено спробу цілісного, комплексного аналізу стратегічних і тактичних цілей освітянської галузі. Методологічний підхід “ціль – засоби – результат”, який запропоновано дослідниками щодо вивчення демократичних реформувань освітянського поля, дозволив визначити критерії, показники демократизації освіти. У науковій розробці розглянуто спеціальні критерії, показники місця і ролі вищої освіти в демократизації українського суспільства. Це логічно підвело авторів до розгляду таких систем критеріїв, показників демократичного реформування вищої освіти: управління вищою школою; організація навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах; економічного забезпечення вищих навчальних закладів; ціннісно-орієнтаційного формування демократичної свідомості української молоді; формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді; самореалізація особистості у вищій освіті; інноваційних технологій тощо. Розгляд цих показників є інноваційним по суті та зорієнтованим на висвітлення процесу демократичного реформування вищої освіти.
     У науковій праці автори інтерпретують функціонування вищої освіти в якості інноваційного процесу, послідовно акцентуючи свою увагу на відповідних логічних висновках щодо тих чи інших чинників демократичного реформування освіти на тлі емпіричної соціологічної інформації дослідження. Серед чинників, які було виділено у практичній частині дослідження, заслуговують на увагу: гуманізація освіти; демократичні свободи у навчально-виховному процесі; комерціалізація освіти; доступність освіти; політизація та деполітизація освіти тощо. Цікавим, на нашу думку, є також розгляд новітніх технологій освіти (дистанційної, інформаційної); гендерного аспекту соціологічного дослідження освіти та ін.
     Особливе місце у науковій монографії відведено аналізу положень Національної доктрини розвитку освіти, їх відповідність демократичним та інтегративним процесам українського суспільства. Автори дійшли висновку, що більшість цих положень фактично готують освітянське поле України, вищої освіти, як її самостійного соціального інституту, зокрема, до входження у річище Болонського процесу.
     Можна зазначити, що усі складові наукової розробки характеризуються поєднанням теоретичної і практичної спрямованості. У монографії закладено підвалини соціології освіти, що дозволяють вивчати процеси демократичних перетворень у самій вищій освіті як у соціальному інституті та критеріїв, показників, що спрямовують розвиток освіти до входження у європейський освітянський простір.
     Доробки монографії також відображають характер змін у системі вищої освіти та можуть мати апробації в практичному втіленні демократичних реформувань освіти, надають можливість їх коректив і уточнення. Отримані результати потребують подальшого наукового аналізу. Своєю працею автори заклали наріжний камінь у руслі соціологічного дослідження реформування вищої освіти в процесі демократизації українського суспільства та входження її до освітянського європейського простору. У вітчизняній соціології освіти колективна монографія посідає належне місце між дослідженнями розбудови власне національного демократичного інституту освіти та адаптації до стандартів європейського освітянського простору.


     Заступник директора департаменту
     вищої освіти Міністерства освіти і
     науки України,
     доктор філологічних наук                                                                                                                         В.Д. Шинкарук


 

---

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

21.05.2004 р.            м. Київ № 414

Про запровадження у вищих навчальних
закладах навчальної дисципліни
“Вища освіта і Болонський процес”

     З метою забезпечення виконання завдань рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 27 лютого 2004 року протокол № 3/1-4 “Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника розвитку та інтеграції в європейське співтовариство”

 

НАКАЗУЮ:

     1. Запровадити з 2004/05 навчального року у вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування і форм власності для студентів, які навчаються за освітньо-професійною програмою магістра та аспірантів, навчальну дисципліну “Вища освіта і Болонський процес”.

     2. Встановити, що навчальна дисципліна “Вища освіта і Болонський процес” запроваджується за рахунок вибіркової частини змісту освіти в обсязі 36 годин (лекції – 10 год., семінари – 2 год., практичні – 6 год., самостійна робота – 12 год., індивідуальна робота до 6 год. Форма контролю – залік).

     3. Здійснювати навчання за навчальною програмою, рекомендованою Міністерством освіти і науки України від 9 квітня 2004 року № 14/18.2-715, що додається.

     4. Ректорам вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації:
     4.1. Розробити необхідне науково-методичне супроводження викладання зазначеної навчальної дисципліни та забезпечити високу якість проведення навчальних занять із залученням лекторів з вищих навчальних закладів – учасників педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу та зарубіжних країн.
     4.2. Організувати у І семестрі 2004/05 навчального року навчання науково-педагогічних працівників за навчальною програмою “Вища освіта і Болонський процес” та проведення тематичних лекцій для студентів, які навчаються за освітньо-професійними програмами бакалавра і спеціаліста, з метою роз’яснення основних ідей Болонського процесу.

     5. Рекомендувати Національній академії наук України та галузевим академіям наук запровадити з 2004/05 навчального року вивчення зазначеної навчальної дисципліни аспірантами підвідомчих наукових установах.

     6. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я.Я.), департаменту міжнародного співробітництва та європейської інтеграції (Сухолиткий О.С.), Науково-методичному центру вищої освіти (Левківський К.М.) надавати вищим навчальним закладам і науковим установам методичну допомогу в організації викладання зазначеної навчальної дисципліни і до початку 2004/05 навчального року підготувати навчальний посібник.

     7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Степка М.Ф.


     Міністр                                                                                                                                      В.Г. Кремень


 

---

Навчальна програма

Вища освіта України
і Болонський процес

     Розробники: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук,
                   В.В. Грубінко, І.І. Бабин
     Рецензенти: Г.В.Терещук, чл.-кор. АПН України,
                   доктор педагогічних наук, професор
                   М.М.Фіцула, доктор педагогічних наук, професор

 

Затверджено Міністерством освіти і науки України
(лист № 14/18. 2-715 від 09.04.2004 р.)
як програму для підготовки аспірантів і магістрів та
перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів


СТРУКТУРА ПРОГРАМИ навчального КУРСУ
“Вища освіта України
і Болонський процес”
(за вимогами ECTS)

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

     ПРЕДМЕТ: вища освіта України і Болонський процес

     МЕТА: ознайомлення з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, оволодіння методами та засобами їх запровадження у вищу освіту України
 

ПЕРЕДМОВА

     Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включно вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
     У 1997 році під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна зокрема), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації. Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможе бути мобільними на європейському ринку праці.
     Через рік чотири країни – Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина – підписали так звану Сорбонську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.
     Саме, таким чином, поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів. Обрані шляхи модернізації вищої освіти України співзвучні загальноєвропейським підходам. Принципи Болонської декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 році, а 2005 визначено як проміжний етап моніторингу зробленого.
     Основним завданням на цей період є запровадження передбаченої Болонською декларацією системи академічних кредитів, аналогічній ЕСТS (Європейській кредитно-трансферній системі). Саме її розглядають як засіб підвищення мобільності студентів щодо переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмами післядипломної освіти. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також засобом передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи — можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо.
     Визначення змістових модулів навчання з кожної дисципліни, узгодження кредитних систем оцінювання досягнень студента повинно стати основою для вирішення ще однієї задекларованої в Болоньї мети — створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів, менеджерів освіти та дослідників на теренах Європи.
     Обов’язковою також вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти.
     Загалом визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є якість підготовки фахівців; зміцнення довіри між суб’єктами освіти; відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на вузівському та післявузівському етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.
     Ці вимоги є певною програмою розвитку вищої освіти України.
     Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра, аспірантів, а також для слухачів факультетів підвищення кваліфікації та перепідготовки. Вона може бути використана для проведення науково-методичних семінарів із педагогічними працівниками вищих навчальних закладів, а також серед педагогічної громадськості.
     Програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською кредитно-трансферною системою (ECTS).

 

ЗМІСТОВИЙ Модуль I

Європейська освітня інтеграція

     ТЕМА 1.Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.

     Європейський вибір України — невід’ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.
 
     ТЕМА 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки.
     Формування системи вищої освіти європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців.

     ТЕМА 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
     Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу.  Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:
     -Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25 травня 1998 р.).  
     -Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18–19 червня 1999 р.).  
     -Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29–30 березня 2001 р.).  
     -До зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (Прага, 18–19 травня 2001 р.).   
     Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту (Берлін, 19–20 вересня 2003 р.).

     ТЕМА 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти.
     Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.
     Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.
     Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів – системи накопичення кредитів (ECTS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із “європейським” змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.
 

ЗМІСТОВИЙ Модуль II

Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу

     ТЕМА 5. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ECTS.
     Характерні особливості ЕCTS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ECTS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ECTS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.
     Загальні умови користування ECTS. Зобов’язання з боку навчального закладу.
     Кредити ECTS: структура, призначення, зв’язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ECTS.
     Координатори ECTS: університетський координатор, факультетський координатор.
     Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.
     Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.
     Шкала оцінювання ECTS. Європейська система “полегшеної шкали оцінювання” навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ECTS.

     ТЕМА 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України.
     Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.
     Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і європейських держав.
     Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ–IV рівнів акредитації.
     Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III–IV рівнів акредитації є розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.

     ТЕМА 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України.
     Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІI–IV рівнів акредитації.
     Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу.
     Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об’єктові.
     Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.
     Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.
     Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.
     Примітка: Співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи може становити 60% до 40% або 40% до 60% залежно від змісту навчального курсу.
 

Теми семінарських занять

     1. Системи вищої освіти у країнах Європи та принципи і шляхи їх інтеграції – 1 год.
 

Теми практичних занять

     1. Формування інформаційного пакету ECTS – 1 год.
     2. Складання структурно-логічних схем, навчальних планів спеціальностей та індивідуального навчального плану студента за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу – 2 год.
     3. Методика формування змістового модуля дисципліни та залікового кредиту – 2 год.
     4. Розробка шкал оцінювання навчальної діяльності студента та моделі моніторингу якості освіти в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу – 2 год.
 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

     1. Ознайомитися з основними документами щодо співробітництва України та Євросоюзу (Декларація ЄС щодо України, 1991; Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (14.06. 1994);  Спеціальна резолюція Ради Міністрів ЄС щодо України (31.10.1994); Указ Президента України № 615 “Стратегія інтеграції України до ЄС”(11.06.1998); Постанова Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС (12.06.1998); Постанова Кабінету Міністрів України №1496 про “Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС(16.08.1999); Зобов’язання щодо  посилення стратегічного партнерства між Україною та ЄС, підписані на 4-му Саміті ЄС – Україна, м. Ялта (11.09.2001); Матеріали Самiту Європейський Союз – Україна, м. Копенгаген (4.07.2002) та ін. – 1 год. 
     2. Ознайомитися з принципами побудови систем вищої освіти Англії, Італії, Іспанії, Німеччини, Франції та інших країн Європейського Союзу – 1 год.
     3. Ознайомитися зі змістом основних документів Болонського процесу – 2 год.
     4. Ознайомитися з вимогами Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) – 2 год.
     5. Вивчити нормативні та інструктивні матеріали Міністерства освіти і науки України щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ України – 2 год.
 

ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ (проекти):

     1. Формування “Інформаційного пакету” (ВНЗ, факультету, спеціальності) – (за вибором).
     2. Розробка структурно-логічної схеми підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).
     3. Складання навчального плану підготовки фахівців зі спеціальності (за вибором).
     4. Формування індивідуального навчального плану студента.
     5. Розробка структури залікового кредиту курсу (за вибором).
     6. Створення шкали оцінювання навчальної діяльності студента з курсу (за вибором).
     7. Створення порівняльних схем навчальних планів, структур залікових кредитів, змістових модулів, шкал оцінювання тощо загалом або за спеціальностями і напрямами у ВНЗ різних країн Європи.
     8. Вивчення діючих у Європі систем страхування якості освіти.
     9. Аналіз діючих в Європі механізмів визнання еквівалентності документів про освіту.

     Методи навчання: лекції із застосуванням прозірок; робота в Інтернет; складання графічних схем.
     Методи оцінювання: поточне тестування; оцінка за проект; підсумковий письмовий тест.
     Шкала оцінювання:
     90–100 балів – відмінно (А);
     75–89 балів – добре (ВС);
     60–74 балів – задовільно (DE);
     35–59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);
     1–34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

     Методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД); нормативні документи МОН України; ілюстративні матеріали щодо структури складових ECTS.

 

Література

     1. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. – К. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. – 52 с. (www.tspu.edu.ua).
     2. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.) / За ред. В.Г. Кременя, авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І. – К. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. – 147 с. ( www.tspu.edu.ua).
     3. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. – 2000. – Том XXV. – № 3.
     4. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater. – 2000. – № 6.
     5. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво “Політехніка”, 2003. – 200 с.
     6. Кремень В.Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация // Зеркало недели. – № 48(473). – 13–19 декабря 2003.
     7. Лукичев Г.А. Интеграция и эффективность – цели реформ в высшем образовании стран Европы // Научный вестник Московского государственного технического университета гражданской авиации. – 2000. – № 26. – С.13–18.
     8. Матеріали науково-практичного семінару “Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації”. Львів, 21–23 листопада 2003. – Львів: Львівська політехніка. – 111 с.
     9. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в Санкт-Петербурге: http://www.holinst.spb.ru.
     10. Barblan A. The Sorbonne Declaration – Follow-Up and Implications: A Personal View. – Geneva: AEU/CRE, 1999. {Сорбонська декларація – реалізація і значення: особистий погляд}.
     11. From Bologna to Prague – Reform of Study Programmes and Structures in Germany. – Bonn, HRK, 2000. – 63 pp. {від Болоньї до Праги – реформа программ навчання і освітніх структур в Німеччині}.
     12. Harris Christopher. In the Shadow of Bologna / EAIE Forum, 2000. – Special Edition. – P. 22–24. (Під знаком Болоньї).
     13. Haug Guy. The Follow-up Process to the Bologna Declaration / “From Bologna to Prague” – Reform of Study Programmes and Structures in Germany. – Bonn, HRK, 2000. – P.47–56 (Процес виконання Болонської декларації).
     14. Haug Guy. Trends and Issues in Learning Structures in Higher Education in Europe. – Bonn, HRK, 2000. – 77 p. (Перспективи і проблеми навчальних закладів вищої освіти Європи).
     15. News of the Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual Conference of the European Association for International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. – Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. – 60 pp. (Новини в галузі визнання: базова інформація для семінарів, які проводить ACE в межах 13-ої щорічної конференції Європейської асоціації міжнародної освіти 5–8 грудня 2001 р. в Тампере, Фінляндія).
     16. Pedrosa J. Notes concerning the preparation of the Bologna meeting (Sorbonne Declaration). – Aveiro: 1999. (Нотатки з приводу підготовки Болонської зустрічі (Сорбонська декларація)).
     17. Prodi, R. Idea dell’ Europa. – Rome: Il Mulino, 1999. (Європейська ідея).
     18. Quality Assessment and Quality Development in German Universities with Particular Reference to the Assessment of Teaching. – Bonn, HRK, 2000. – 41 pp. {Оцінка розвитку якості в німецьких університетах з особливим поглядом на рівень викладання}.
     19. Tauch Christian. Accreditation: a Change of Paradigm in German Higher Education // EAIE Forum. – 2000. – Vol. 2. – No. 1. – P.12–14 (Акредитація: зміна парадигми у німецькій вищій освіті).
     20. Recognition Issues in the Bologna Process: Final Report of the Working Party on Recognition Issues in the Bologna Process / News of the Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual Conference of the European Association for International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. – Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. – 60 pp. (Визнання, що витікає із Болонського процесу: заключний звіт Робочої групи з процедури визнання документів про освіту за принципами Болонського процесу).
     21. Trends in Learning Structures in Higher Education (II): Follow-up Report prepared for the Salamanca and Prague Conferences of March/May 2001. – Helsinki: National Board of Education, 2001. – 63 pp. (Перспективи навчальних закладів вищої освіти (II): Повідомлення, підготовлене до конференції в Саламанці і Празі у березні–травні 2001 року).
     22. www.accreditation-council.de/
     23. www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf/
     24. www.bologna-bergen_2005.no/
     25. www eua.de/
     26. www coe.int/
     27. www enga.net/
     28. www.europa.eu.int/comm/education/recognition/
     29. www.europa.eu.int/comm/socrates/ects.html#cl/
     30. www.jointquality.org/
     31. www.isic.de/
     32. www.wensminster.sc.uk/
     33. www.ia-up.org/papers.html/
     34. www.mon.gov.ua/
     35. www.tspu.edu.ua/ресурси/кредитно-модульна система

 

МАТЕРІАЛИ
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
(www.mon.gov.ua)

     1. Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації / Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04. 2003 р. Протокол № 5/5–4.
     2. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III–IV рівнів акредитації / Додаток до Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. Протокол № 5/5-4.
     3. План заходів з підготовки до проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІI–IV рівнів акредитації / Додаток до Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 р. Протокол № 5/5-4.
     4. Про проведення науково-практичного семінару з питань запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу / наказ МОН України № 740 від 06. 11.2003 р.
     5. Резолюція науково-практичного семінару “Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації”, що відбувся 21–22 листопада 2003 року у м. Львові на базі Національного університету “Львівська політехніка”.
     6. Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу / наказ МОН України № 48 від 23.01.2004 р.
     7. Програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації / Додаток до наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.
     8. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців / Додаток до Наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.
     9. Перелік вищих навчальних закладів, що заявили про участь в педагогічному експерименті щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу/ Додаток до наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.
     10. Перелік регіональних базових вищих навчальних закладів / Додаток до наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.
     11. Склад координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів педагогічного експерименту / Додаток до наказу МОН України № 48 від 23.01.2004 р.
     12. Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки / наказ МОН України № 49 від 23.01.2004 р.
     13. Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки / Додаток до наказу МОН України № 49 від 23.01.2004 р.
     14. Заходи щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки / Додаток до наказу МОН України № 49 від 23.01.2004 р.


 

---

Навчальна програма

КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Укладач З.М. Борисенко
Рецензент І.В. Розпутенко, доктор наук з державного управління, професор


 

Рекомендовано Науково-методичним центром вищої освіти МОН України
(лист № 14/18.2-199 від 09.03.2004 р.)
як програму для студентів економічних та юридичних спеціальностей
вищих навчальних закладів і слухачів системи підготовки та перепідготовки кадрів


Вступ

     Програму курсу “Конкурентна політика держави” розроблено в рамках підготовки нової концепції вищої освіти України, яка формується в умовах зміни орієнтації навчальних процесів на сучасні, ринково орієнтовані напрямки навчання та перепідготовки фахівців. Програма є базовою для підготовки студентів економічних та юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів і слухачів інститутів підвищення кваліфікації державних службовців. Вивчення цього курсу ґрунтується на знаннях таких дисциплін: “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”, “Державне управління”, “Економіка підприємств”, “Менеджмент”, “Міжнародна економіка”, “Загальна теорія права” та інших правових та економічних дисциплін.
     Завдання створення конкурентного середовища постало перед Україною у зв’язку з переорієнтацією на ринкові методи регулювання економіки, що було закріплено у 42 статті Конституції України. Цією статтею держава взяла на себе обов’язок забезпечувати захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Для високомонополізованої країни це була чи не найскладніша і найнеобхідніша проблема, яку слід було вирішувати в умовах ринкового реформування економіки.
     Важливо не просто створити конкуренцію товаровиробників, а надати цій конкуренції цивілізованого характеру. Обличчя конкуренції може бути різним. Світовий досвід свідчить, що у тих країнах, де держава приділяє регулюванню конкуренції постійну увагу, формує у широких верств підприємців та управлінців “культуру конкуренції”, суспільне виробництво розвивається найбільш ефективно, в інтересах усього народу. А там, де цим питанням не приділяється належної уваги, конкуренція набирає нецивілізованих жорстоких рис, наслідком чого є банкрутство великої кількості підприємців, картельні змови, зловживання монопольним становищем, зростання цін та інші прояви, які вкрай негативно впливають на рівень життя населення.
      Саме тому Президент України поставив перед освітою завдання переорієнтації навчання на сучасні проблеми, які сьогодні реально виникають перед учасниками соціально-економічних процесів у державі. Запровадження курсу “Конкурентної політики держави” має на меті формування загальної культури конкуренції у широких верств населення, починаючи від студентів і аспірантів вищих навчальних закладів і закінчуючи високими посадовцями органів влади, які безпосередньо впливають на умови створення в країні конкурентного середовища. Створення такого підприємницького середовища є необхідною умовою надання Україні ринкового статусу та її вступу до СОТ, ЄС, НАТО та інших об’єднань розвинених країн світу. Вивчення цього курсу є важливим заходом інтеграції України у Європейський освітній та науковий простір.

     Метою курсу є вивчення теоретичних основ, організаційно-правових і процесуальних засад конкурентної політики держави, а також проблем та практичних методів роботи по припиненню порушень конкурентного законодавства та попередженню формування нових монопольних утворень.

     Головними завданнями дисципліни є вивчення:
     - теоретичних основ конкурентної політики держави, причин виникнення монополій та шляхів нейтралізації їх негативних наслідків;
     - досвіду захисту конкуренції та обмеження зловживань монополістів в окремих країнах та основних рис становлення та реалізації міжнародної конкурентної політики в умовах глобалізації світової економіки;
     - еволюції законодавчих вимог щодо регулювання конкуренції в Україні;
     - системи та повноважень державних органів, які здійснюють безпосередній вплив на створення конкурентного середовища, на формування та реалізацію конкурентної політики;
     - основних етапів і проблем аналізу товарних ринків та визначення монопольного становища підприємців на ринку;
     - нормативної бази та основних етапів процедури контролю за економічною концентрацією суб’єктів господарювання, світових тенденцій злиттів і поглинань та практики контролю за цими процесами в Україні;
     - загальних характеристик і тенденцій припинення порушень конкурентного законодавства;
     - теоретичних питань та практичних проблем виявлення та припинення антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним становищем, антиконкурентних дій органів влади;
     - законодавчих засад і передумов політики захисту від недобросовісної конкуренції;
     - системи відповідальності за порушення конкурентного законодавства, проблем застосування штрафів, адміністративної та кримінальної відповідальності до порушників;
     - світового досвіду та вітчизняної практики державного регулювання природних монополій ;
     - системи державного регулювання цін монополістів, проблем розмежування повноважень державних органів при регулюванні цін.
     Програму складено з урахуванням чинних нормативно-правових актів, що регламентують діяльність у сфері формування та реалізації конкурентної політики держави, а також світової та вітчизняної практики здійснення конкурентної політики в Україні.
     Вивчення курсу “Конкурентна політика держави” дозволить сформувати у студентів, аспірантів, підприємців, державних службовців базовий блок необхідних знань і практичних навичок для роботи в умовах ринкової економіки.
 

ЗМІСТ КУРСУ ( 54 години)

     Тема 1. Вступ до курсу. Предмет та завдання дисципліни

      (1 година)
     Стан ринкового реформування економіки України та необхідність створення конкурентного середовища. Соціально-економічні причини, що обумовлюють необхідність конкурентної політики держави. Основні проблеми регулювання конкуренції та наслідки монополізації окремих сфер суспільно-економічної діяльності. Роль держави як організатора конкурентних відносин. Необхідність формування культури конкуренції у широких верств населення. Зміст категорій: конкуренція, монополії, конкурентна політика держави, конкурентна політика підприємців, економічна концентрація, антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним становищем, антиконкурентні дії органів влади, природні монополії.
     Конкурентна політика держави як навчальна дисципліна. Цілі та завдання курсу, його зв’язок з іншими дисциплінами. Структура та зміст курсу. Основні першоджерела для вивчення курсу. Організація самостійної та науково-дослідної роботи. Практичні навички. Деталізація найбільш проблемних аспектів дисципліни “Конкурентна політика держави” при написанні рефератів, дипломних, курсових, магістерських та інших видів самостійних робіт.

     Тема 2. Теорія конкуренції в ринковій економіці

      (4 години, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Конкуренція як економічна категорія. Визначення конкуренції в науковій літературі та законодавстві. Закон конкуренції як загальний закон товарного виробництва. Позитивні та негативні прояви та наслідки конкуренції. Якісні характеристики основних типів ринків та особливості конкурентної поведінки на цих ринках. Методи і засоби конкурентної боротьби. Цінова і нецінова, добросовісна і недобросовісна, внутрігалузева і міжгалузева конкуренція. Об’єктивна необхідність конкурентної політики. Суть, цілі та напрямки конкурентної політики держави. Конкурентна політика як складова державного регулювання суспільно-економічних процесів.

     Тема 3. Теорія монополій

      (4 години, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Основні поняття теорії монополій. Характерні риси монополій. Види монополій. Класифікація монополій залежно від території, за ступенем охоплення ринків, характером та причинами виникнення. Причини формування монополій. Діалектика взаємозв’язку конкуренції та монополізму. Закон монополізації суспільного виробництва. Принципова відмінність причин виникнення монополій в розвинених ринкових країнах та соціалістичній плановій економіці.Специфічні риси монополізації української економіки. Монополії та науково- технічний прогрес.

      Тема 4. Досвід США та Канади щодо захисту конкуренції і обмеження зловживань монополістів
      (4 год, зокрема 2 год семінарське заняття)
     Історія розвитку антитрестівського законодавства. Закон Шермана як наріжний камінь світового конкурентного законодавства. Судова доктрина “PER SE” та “правило розумного підходу”. Блок виключень з антитрестівського законодавства. Відомчі нормативні акти з питань конкуренції. Екстериторіальна дія антитрестівського законодавства. Державні органи захисту конкуренції США. Розмежування повноважень між відділом антитрестівського законодавства Міністерства юстиції США, Федеральною торговою комісією та судами. Процедура прийняття рішень.
     Захист конкуренції в Канаді. Історія розвитку конкурентної політики. Сучасне конкурентне законодавство. Органи регулювання конкуренції. Процедура припинення порушень та прийняття рішень.

     Тема 5. Конкурентна політика в Європейському Союзі
     (4 години, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Історія та етапи формування ЄС. Інституційні основи функціонування Європейського Союзу. Особлива роль Європейської комісії та Суду ЄС в питаннях формування та реалізації конкурентної політики в рамках спільного ринку. Конкурентне законодавство Європейського Союзу. Акти первинного, вторинного та третинного права. Основні характеристики конкурентного права ЄС.
     Поняття та процедура розгляду узгоджених дій підприємців. Система винятків із загальних правил. Процедура одержання дозволу Комісії ЄС на узгоджені дії підприємців (нотифікація). Пільги за повідомлення про картелі.
     Визначення поняття та процедура припинення зловживань домінуючим становищем. Аналіз товарних ринків та встановлення монопольного (домінуючого) становища підприємців на цих ринках. Види зловживань монопольним ( домінуючим) становищем. Порядок застосування статей 81(1) та 81(2) Римського договору.
     Контроль надання державної допомоги національним підприємствам. Процедура розгляду неправомірних питань щодо надання державної допомоги. Система виключень із загальних правил.
     Заборона надання виключних прав державним підприємствам. Поняття “публічне підприємство”. Процедура накладення заборони.
     Історія розробки та встановлення процедури контролю за злиттями та поглинаннями підприємств. Визначення поняття “концентрація”. Порогові показники, перевищення яких вимагає одержання дозволу Комісії ЄС на концентрацію. Процедура розгляду питань концентрації. Нова редакція Регламенту про злиття компаній на ринку.

     Тема 6. Конкурентна політика окремих європейських країн
      ( 8 годин, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Захист конкуренції в Бельгії та Нідерландах. Система органів захисту конкуренції. Розвиток конкурентного законодавства. Процедура розгляду узгоджених дій, зловживань домінуючим становищем та економічної концентрації.
     Захист конкуренції у Великій Британії. Складність і різноманітність системи законів, які регулюють конкурентну політику. Реформа конкурентного законодавства. Роль парламентських комітетів, Міністерства торгівлі і промисловості, Управління добросовісної торгівлі, Комісії з питань конкуренції та інших регулюючих комісій в питаннях захисту конкуренції. Взаємодія цих органів з інституціями Європейського Союзу. Особливості процедури розгляду антиконкурентних узгоджених дій, зловживань домінуючим становищем та економічної концентрації.
     Конкурентна політика в Німеччині. Загальна характеристика картельного законодавства. Розмежування повноважень органів захисту конкуренції. Надання Міністерством економіки дозволу на картельні угоди чи концентрацію, які були заборонені Федеральним картельним відомством з підстав загрози для конкуренції. Особливості процедури розгляду картельних угод, зловживань домінуючим становищем та економічної концентрації.
     Основні характеристики державного захисту конкуренції в Росії. Еволюція законодавства про конкуренцію та обмеження монополістичної діяльності. Статус і повноваження Міністерства з антимонопольної політики та підтримки підприємництва. Особливості процедури розгляду справ і прийняття рішень. Співробітництво України та Російської Федерації у питаннях конкурентної політики.
Тема 7. Міжнародні аспекти конкурентної політики
     (4 години, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Характерні риси глобалізації світової економіки. Діалектика монополізму і конкуренції в умовах глобалізації. Проблеми застосування національного конкурентного законодавства окремих країн при реалізації міжнародного співробітництва. Укладення двосторонніх угод з питань конкуренції. Об’єктивні причини та наслідки формування міжнародної конкурентної політики в умовах глобалізації світової економіки.
      Роль і основні документи Конференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Свiтової органiзацiї торгiвлi (СОТ), Організації економічного співробітництва і розвитку ( ОЕСР ) в процесі формування міжнародної конкурентної політики.
     Взаємодія країн Співдружності незалежних держав у питаннях реалізації конкурентного законодавства. Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики держав-учасниць СНД. Діяльність Міждержавної Ради з антимонопольної політики.

     Тема 8. Законодавче та організаційне забезпечення конкурентної політики в Україні
      (4 години, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Еволюція законодавчих вимог щодо конкуренції. Сучасна система українського конкурентного законодавства. Основні хактеристики та особливості законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про Антимонопольний комітет України”, “Про природні монополії”. Укази Президента України, державні програми, кодекси, інші нормативно-правові акти щодо формування та розвитку конкурентного середовища.
      Система органів захисту конкуренції. Статус та повноваження у сфері захисту конкуренції – органів загальної компетенції, органів спеціальної компетенції та органів, які мають окремі повноваження щодо конкуренції. Система органів Антимонопольного комітету України (АМК) та їх роль у становленні ринкових відносин у регіонах України та державі загалом. Структура, повноваження, процедура проведення розслідувань, розгляду справ та прийняття рішень АМК. Статус і повноваження Голови АМК, державних уповноважених АМК, адміністративних колегій, голови територіального відділення, центрального апарату Комітету та апарату територіальних відділень. Відносини АМК з іншими державними органами, які здійснюють вплив на конкурентну політику. Організаційне, кадрове, наукове, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності системи органів АМК.

     Тема 9. Попередження створення монопольних утворень
      (6 годин, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Аналіз товарних ринків. Методика визначення монопольного становища підприємців на ринку. Особливості нового підходу у визначенні монополістів у зв’язку з прийняттям Закону України “Про захист економічної конкуренції” та внесення змін до Закону України “Про державну статистику”. Статус і роль переліків монополістів у процедурі розгляду справ та антимонопольному регулюванні. Загальний стан монополізму в Україні.
     Об’єктивна необхідність контролю за концентрацією суб’єктів господарювання як фактор формування та захисту конкурентного середовища в Україні. Світові тенденції злиттів і поглинань. Процеси поглинання компаній в Україні. Визначення основних понять у процедурі надання дозволу АМК на концентрацію. Удосконалення законодавчої бази контролю за концентрацією. Процедура розгляду заяв про концентрацію. Практика роботи АМК у процесі здійснення контролю за концентрацією. Попередні висновки Комітету щодо намірів здійснення концентрації. Заборони на концентрацію. Розгляд справ про концентрацію. Розмежування повноважень органів АМК при прийнятті рішень по справах. Можливість надання дозволу АМК на концентрацію за умови виконання певних зобов’язань. Концентрація за участю іноземних інвесторів. Врахування можливого позитивного соціально-економічного ефекту при наданні дозволу Кабінетом Міністрів України. Випадки здійснення концентрації за участю монополій.

     Тема 10. Практика припинення порушень конкурентного законодавства
      (8 годин, зокрема 4 години семінарське заняття)
     Загальні характеристики та тенденції припинення порушень Антимонопольним комітетом України. Основні проблеми виявлення та припинення антиконкурентних узгоджених дій. Заборонені узгоджені дії. Система винятків із загальних вимог заборони змов підприємців. Процедура надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання. Плата за розгляд заяв. Розгляд справ про узгоджені дії. Надання дозволу Кабінетом Міністрів України, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Типові вимоги до узгоджених дій.
     Практика припинення зловживань монопольним становищем. Доведення монопольного (домінуючого) становища – перший крок у процедурі розслідування. Суть, форми прояву та процедура доведення факту зловживання становищем на ринку. Цінові та нецінові зловживання. Типові приклади припинення зловживань монопольним (домінуючим) становищем. Особливості розслідування та припинення порушень у сфері природних монополій. Примусовий поділ суб’єкта господарювання з метою припинення зловживань монопольним становищем.
     Визначення антиконкурентних дій органів влади. Поняття та структура органів влади, дії яких підпадають під сферу впливу АМК. Типові приклади припинення антиконкурентних діянь органів влади і управління у вигляді: перешкоджання створенню нових підприємств, встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, примушення до вступу в різні форми об’єднань, здійснення концентрації, примушення до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки, дії спрямовані на централізований розподіл товарів, розподіл ринків, встановлення заборон на реалізацію товарів з одного регіону в інший, надання окремим підприємцям пільг, що може призвести до спотворення конкуренції, створення дискримінаційних умов діяльності окремих підприємців, інші заборони та обмеження діяльності підприємців не передбачені законодавством. Підтвердження факту, що ці дії призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Щоквартальне інформування Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, обласних державних адміністрацій та рад, а також Генерального прокурора про такі порушення. Вимоги статті 20 Закону України “Про
     Антимонопольний комітет України” щодо необхідності попереднього погодження з Комітетом рішень, які можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренції.
     Визначення недобросовісної конкуренції. Світовий досвід припинення недобросовісної конкуренції. Вимоги Паризької Конвенції про охорону промислової власності. Етапи формування українського законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Законодавство про рекламу та його місце в системі конкурентного законодавства. Практика припинення порушень правил добросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання ділової репутації підприємця, створення перешкод і досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірного збирання та розголошення комерційної таємниці. Особливості системи санкцій за такі порушення.
     Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Підстави для початку розгляду справи. Забезпечення доказів. Порядок отримання та використання інформації про діяльність суб’єктів господарювання. Перевірки підприємців на предмет виконання ними вимог конкурентного законодавства та при розгляді справ про його порушення. Накладення арешту на предмети, які можуть бути носіями інформації. Рекомендації органів АМК стосовно припинення та профілактики порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Рішення у справах.
Тема 11. Система відповідальності за порушення конкурентного законодавства
      (3 години, зокрема 1 година семінарське заняття)
     Види відповідальності, передбачені чинним законодавством за порушення встановлених державою правил конкуренції. Зміни в системі санкцій по мірі удосконалення конкурентного законодавства. Підстави, процедура та розмір накладення штрафів за окремі види порушень. Розподіл повноважень органів АМК в процедурі накладення штрафів. Порядок використання коштів від сплати штрафів та пені.
     Підстави, процедура та проблеми застосування адміністративної відповідальності. Суб’єкти такої відповідальності. Розмір відповідальності встановлений “Кодексом України про адміністративні правопорушення” та Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Термін давності при накладенні адміністративної відповідальності.
     Види, розмір та процедура застосування кримінальної відповідальності за встановлені Кримінальним кодексом України види порушень, які стосуються питань конкуренції. Суб’єкти відповідальності.
     Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Розміри та процедура відшкодування завданої шкоди за окремі види порушень.
     Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання, якщо його створено з порушенням вимог конкурентного законодавства і може призвести до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку. Примусовий поділ.

     Тема 12. Державне регулювання природних монополій
      (4 години, зокрема 2 години семінарське заняття)
     Визначення поняття природна монополія.Світовий досвід державного регулювання природних монопо-лій.Способи регулювання.
     Регулювання природних монополій в Україні. Законодавча база регулювання природних монополій. Переліки природних монополістів. Втрата ознак природних монополій під дією науково-технічного прогресу. Органи регулювання природних монополій.
      Державне регулювання цін монополістів. Поняття “антимонопольне регулювання”. Еволюція законодавчих вимог щодо цінового регулювання. Розмежування повноважень державних органів при регулюванні цін. Роль Антимонопольного комітету.

 

Література

     1. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993р., №3660–12 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – С. 1145.
     2. Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції: Затверджена Постановою Верховної Ради України 21 грудня 1993 року № 3757–XII // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 9. – C. 222.
     3. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня1996 р., №236/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – С. 485.
     4. Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000р., №1682–ІІІ //  Офіційний Вісник України. – 2000. – №19. – С. 7.
     5. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001р. №2210–ІІІ // Офіційний Вісник України. – 2001. – №7. – С. 51.
     6. Про основні напрями конкурентної політики на 2002–2004 роки: Указ Президента України від 19 листопада 2001 року № 1097/2001 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 47. – С. 14.
     7. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку:
     Затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. №49–р. // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 14. – С. 396.
     8. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. – К.: Таксон, 2004. – 704 с. – (Ex professo).
     9. Костусєв О.О. Конкурентна політика в Україні: Монографія. – К.:КНЕУ, 2004. – 310 с.
     10. Портер М. Международная конкуренция: Пер.с англ. / Под ред. и с предисловием В.Д. Щетинина – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.
     11. Портер М.Э. Конкуренція / Пер. с англ. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 495 с.
     12. Шнирков О.І. Конкурентна політика Європейського Союзу. – К.:Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003. – 217 с.