четвер, 2 квітня 2015 р.

Педагогіка творчих мереж Сергія Негоди

Технологія навчання методом творчої мережі


Технологія (від грец. τέχνη - мистецтво, майстерність, вміння; др.-грец. λόγος - думка, причина)   -  комплекс організаційнних мір,  управлінських операцій і створення конкурентноспроможних мереж з різних видів діяльності. Тобто, це  і  не тільки ефективні засоби, і не тільки професіонали і людські ресурси, а головне організуюча ідея, виграшна стратегія досягнення  мети ефективного керування  мережами  навчальної, наукової, мистецької, політично-суспільної чи економічно-виробничої діяльності.

Не підлягає сумніву, що регулярне моделювання учителем сучасного  навчального процесу орієнтоване  на  сучасного учня, чому повинні підпорядковуватись всі сучасні педагогічні технології проведення уроку.
Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних прийо­мів, методів навчання, виховних засобів, що спрямована на досягнення  стратегічної освітньої цілі. Вона є організаційно-методич­ним інструментом педагогічного процесу (Б. Т. Лихачов).
Педагогічна технологія – це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько).
Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності по проектуванню, організації та проведенню на­вчального процесу із обов'язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителів (В. М. Монахов).
Педагогічна технологія це системний метод створення, впроваджен­ня і визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів, їх взаємодії, яка має забезпечити оптимізацію форм навчання (ЮНЕСКО).

Ознаки педагогічної технології:
·        чітко означена концепція  інтелектуального потенціалу  освітньої технології;
·         у  цілісних фрагментах  наявне  співвідношення  штучного  та природнього інтелектів та знань в освітньому середовищі;
·        процесуальний багатоаспектний характер успішної взаємодії  учасників в навчально-інформаційному середовищі;
·        специфічна сукупність прийомів,  методів  та форм взаємодії учасників навчального процесу;
·        моделювання зразків і стандартів освіти, проектування й організація і результативне втілення  культурного діалогу в освітньому процесі;
·        наявність матеріальної  та інформаційної  бази освітнього процесу, відповідних комфортних, екологічних,  морально-психологічних умов освітнього процесу;
·        наявна система експертизи  достовірних знань та розв'язання проблем освітнього процесу;
·        стратегічні та тактичні плани підтримки  інформаційної мережі, навчальних програм «інтелектуального» контролю знань, довідкові бази  знань;
·        наявний обмін  знаннями та взаємодія з програмними агентами для підтримки багатьох інтелектуальних функцій  освітньої технології.
·        оптимальним чином проінтегрувані всі існуючі засоби  існування освітнього середовища задля найбільш ефективного функціонування середовища, оптимізавані процеси  керування діяльністю учасників навчального процесу.
·        можливість колективного розв’язування задач у освітньому середовищі багатьма користувача технології;
·         моделювання агента на базі співіснуючого  досвіду і знань у розвитку,  подальша уніфікація, спеціалізація, універсалізація, формування єдиних стандартів розробки та впровадження окремих модулів, підсистем та систем навчального призначення у межах якісно нового інформаційно-навчального простору з елементами  швидкодіючого штучного інтелекту;
·         

У поняття «технологія» входять:
·        цільова стратегічна спрямованість на отримання освіти;
·        наукова ідея, на якій ґрунтується дана технологія;
·        тактична схема  різноманітних взаємодій  учасників навчального процесу;
·        об’єктивні критерії оцінки результатів компетенцій  учасників в  подальшій практичній діяльності ; 
·        спроможність учасником навчального процесу накопичувати  і втілювати  і розвивати передовий досвід в подальшій діяльності.
·        суспільні та соціологічні  вияви результатів на перспективу.
 
    Виділяють широку групу освітніх технологій в Україні:
• технології  «традиційної школи»;
технології  «школи розвитку»;
• технології «школи соціалізації».
креативні технології;
експериментальні  технології;
дистанційні технології;
інтерактивні технології;
• проблемні  НЛП-технології.

   Проте зараз в очах нашого мінливого суспільства високий інтелект  і  компетентність - не стали головною ціллю для розвитку дитини та свідомості її батьків,  тому в пересічних сім'ях, як правило, не завжди заохочують  інтелектуальний розвиток. Простий приклад з життя: у більшості сімей, як показує дослідження, батьки частіше заохочують розвиток інтелекту у синів. Але якщо у батька дві доньки, одну з них можуть виховувати «по-чоловічому», націлюючи на те, щоб вона стала розумною і успішною в кар'єрі. І та розвивається в інтелектуальному плані нітрохи не гірше, ніж хлопчик.  Навіть при «поганих» генах можна виховати геніальну дитину, але тільки в тому випадку, якщо батьки і педагоги готові звалити на себе величезну роботу. «Здібності дитини - як рослина, яка засохне без правильного поливу і добрива», - з цим погоджується всі. Високий IQ в дитини -  на 70 % річ спадкова. Але  30% припадає на соціально-економічні умови середовища в якому відбувається інтелектуальний та фізичний розвиток  дитини.  Обдарований, але не «розбуджений» (або просто ледачий) індивідуум програє в інтелектуальній гонці не так генетично багатому, але наполегливому і працелюбному. Це повинно заспокоїти майбутні розбрати  між прихильниками  спадкової  та соціальної залежності.  Дослідження констатують, що у підлітковому віці генетична зумовленість не відіграє велику роль, в шкільному віці інтелект дитини все одно залишається скоріше заслугою сумлінного навчання, а не спадковою або національною ознакою.  Тому велику роль в освітньому процесі відіграє  його відповідне моделювання знань(понять, усвідомлень, навичок, умінь) тобто  нової інформації  чи нового  практичного досвіду про щось.

Метою навчання дітей методом творчої мережі є безпосередня їх участь в мережі,  як шукачів шляхів і засо­бів розв'язання власних духовних запитів, проблем,  інтересів  і  виконання у взаємодії  з ровесниками творчих проектів, протягом тривалого періоду, при цьому міра  вкладеної праці дитини  не завжди рівна мірі використання дитиної  результатів діяльності. У спільній роботі в творчій мережі створюються  реальні умови для отримання виграшних результатів діяльності та розвитку такої діяльності,  для реалізації інтелектуального потенціалу у творчій мережі, тому тут  відсутні  «імітатори», «актори» і «глядачі», всі є  учасники творчого процесу, які моделюють і розвивають  його .    
Підхід,  за якого відбувається постійна активна взаємодія(а, можливо, і зміна, розвиток)всіх, залу­чених до навчання суб'єктів у творчій мережі, не є зовсім новим у вітчизняній педагогіці.  Частково він використовувався впродовж минулого століття чи не всіма відомими педагогами, що хотіли привнести у свою працю нові способи організованої,  свідомої взаємодії у навачанні, шукали шля­хи оптимізації навчального процесу. Іншими словами, учитель і учень паралельно усвідомлювали і керували  різними стратегіями взаємодії під час навчання. Серед таких спроб -  лабораторно-бригадний,  проектний методи, робота у змінних парах, кооперативне на­вчання. Виховна мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можли­вості знайти спільне, командне рішення, спільний результат  взаємодіяльності.  Трохи згодом до ідеї  навчання в творчій мережі впритул підійшли й намагалися реалізувати його елементи В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн та інші. Суть такого навчання виголосив більше двох тисяч років тому ще Конфуцій. Щоправда, наполягати, що великий китайський філософ мав на увазі інтерактив, було б некоректно: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам'ятаю. Те, що я роблю, я розумію».
У середині XX століття Курт Левін, починаючи розробляти «теорію поля», висунув такі судження: «Легше змінити індивідів, які зібрані в гру­пу, ніж змінити кожного з них окремо».
В цьому полягає найважливіша особливість навчання в мережі: процес навчання відбувається в груповій спільній діяльності.
«Доведено, -  підкреслює  І. О. Зимня, -  що в порівнянні з індивіду­альною роботою за схемою «учитель - учень» внутрішньогрупове спілку­вання у розв'язанні тих же завдань підвищує ефективність не менше, ніж на 10 %. Група по відношенню до кожного її члена є мікрокосмосом (сус­пільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ.

Етапи навчання в творчій мережі:
1.       Постановка загальних завдань групової роботи в творчій мережі;
2.       Організація навчального середовища в творчій мережі;
3.       Знайомство з правила­ми співпраці в творчій мережі;
4.       Розробка критеріїв оці­нювання,  які закріплюють інтерактивні вміння і навички учасників творчої мережі;  
5.       Формування готовнос­ті до інтерактивного на­вчання в мережі;
6.       Розвиток навичок і умінь взає­модії в навчально-вихов­них ситуаціях;
7.       Оптимізація системи оцінювання процесу і ре­зультатів спільної діяль­ності;
8.       Підвищення пізнаваль­ної  і пошукової активності;
9.       Формування колективу для вирішення проблемних завдань;
10.   Формування мотиваційної го­товності учасників до міжособистісної взаємодії;
11.   Прийняття учасниками мережі моральних норм і правил спільної діяльності;
12.   Розвиток групової рефлексії;
13.   Формування групової спільності;
14.   Особистісна готовність до роботи над проблемними завданнями в мережі;
15.   Створення прав і обов'язків учасника творчої мережі;
16.   Відпрацювання навичок міжо­собистісної взаємодії в творчій мережі;
17.   Розвиток особистісної рефлек­сії;
18.   Становлення особистості як суб'єкта творчої  діяльності.

Мережева форма навчання, за твердженням зарубіжних спеціалістів, дозволяє вирішувати одночасно три основні завдання:
·        конкретно-пізнавальне, що пов'язане з навчальною ситуацією;
·        комунікативно-розвивальне, у процесі розв'язання якого виробляють­ся основні навички спілкування та взаємодії;
·        соціально-орієнтаційне, яке виховує громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.

У творчій мережі  реалізуються дві основні функції навчання:
·        організація і розв'язання поставлених проблемних завдань;
·        надання підтримки членам мережі під час спільної роботи  та формування інтелектуальних, психологічних, соціальних запитів.

Фактори,  компоненти і види  діяльності в творчій мережі:
·     інформування у вільній формі учасників мережі про нетривіальну проблему і можливі шляхи її вирішення через відповідний канал внутрішнього та відкритого «мовлення»;
·     ідентифікація та фільтрування повних і неповних розв’язків нетривіальних та екзотичних проблем, свідома робота над засвоєння необхідних знань, постійне обновлення набутих умінь та навичок учасників мережі для вирішення проблеми;
·    постійна пошукова і дослідницька робота учасників мережі, отримання і відсіювання нової потрібної інформації, виправлення та аналіз помилок, можлива реконструкція історичного досвіду та матеріалу, повне розуміння напрямків та можливих  способів дій, що забезпечують зміну умов застосування отриманої інформації;
·     активне оволодіння знаннями у взаємодії,  повсякденне читання  наукової  та популярної літератури з проблемної тематики;
·         активна участь у створенні власної  мінімальної  матеріальної  бази , бази даних, обладнання для повноцінної роботи каналів звязку в творчій мережі, опора на яскраві позитивні переживання при формуванні творчої мережі;
·        тісна співпраця у створенні позитивного резонансу в молодіжному середовищі від неординарної й цікавої самоорганізованної діяльності в творчій мережі;
·     налагодження тісних контактів  та координація дій з подібними творчими мережами та клубами міст України, виявлення наявних опозицій до творчої мережі та її неформальних лідерів, критичних інтелектуалів, впровадження взаємної доброзичливості з учасниками, що зайве агресивні чи  психічно неврівноважені, проте працьовиті і мають ефективні спеціальні здібності;
·     якісний   творчий   перспективний   підхід   до   процесу   формування власної творчої  мережі  на життєстверджуючих принципах;
·     повне розуміння  і погодження обов’язків, витоків та змісту та ієрархії конкретних взаємодій учасників, вміння керувати собою і своїми тривожними та напруженими почуттями;
·    учасники мережі проявляють стриманість, тактовність, організованість, зібраність, впевненість, самоконтроль, урівноваженість, наполегливість, витримку у спілкуванні з байдужими, грубими,  зловтішними, недовірливими опонентами;
·     складання портфоліо,  літописів успіхів,  гнучких  планів  діяльності  та планів  маршрутів учасника мережі;
·     дотримання взятого слова,  обов’язковість,  відповідальність за себе і колектив;
·     різнобічний обмін досвідом та орієнтування в напрямках проблемної діяльності між учасниками творчої мережі;
·     підбірка матеріалів та хронологічна розкладка подій, що призвели до розв’язання проблемної задачі;
·     укладання творчих угод між учасниками мережі;
·        створення ситуації подиву, мотивація вирішення проблем;
·        рoзв’язування практичних  та прикладних задач;
·        цілеспрямовано створювання таких ситуації, які сприяють інтеграції зу­силь;
·        не критичне оцінювання, а підтримка учасників творчої мережі під час групової діяльності;
·        розвязування нестандартних, некласичних задач;
·        виготовлення приладів та різноманітних речей;
·        визначення стратегії і тактики дій,  які ведуть до успішної діяльності при вирішення проблемних  та проектних завдань;
·        надання різноманітної підтримки і допомога учасникам мережі;
·        створення ситуацій успіху;
·        установчо-мотиваційна підтримка починань учасників мережі;
·        спо­нукання до висловлювань всіх учасників мережі;
·        прийняття чужих ідей;
·        внесення і  прийняття про­позицій, відомостей, думок  їх обробка;   
·        сприяння згуртуванню учасників мережі через розподіл ролей, прав та обов’язків в мережі.
·        мобілізація всіх учасників мережі на пошук засобів по досягненню поставле­ної мети;
·        постановка  питання на розуміння, тільки після цього вироблення висновків;
·        виділення го­ловної організуючої адаптивно-перетворючої ідеї, концентрація на ній уваги  та рефлексій учасників мережі, системно-узагальнююче осмислення та ви­вчення; 
·        піддаються критиці тільки думки, а не особистості учасників дискусії;
·        мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення;
·         оволодіння кращими на­ціональними і світовими  культурологічними  над­баннями;
·        чергування і поєднання теоретичних та практичних занять учасників;
·        організація культурного дозвілля, поліпшення пси­хологічного здоров'я учасників мережі;
·        віддзеркалюється глибини моральності й духовності вчених та митців, наших предків так і загальнолюдських цінностей.
·        реконструкція досвіду вчених і митців минулих століть.

Ролі учасників творчої мережі:

·        організатор розв'язання проблемних завдань;
·        організатор  спілкування  у мережі;
·        доповідач;
·        коментатор;
·        інформатор;
·        доброзичливий слухач;
·        ініціатор;
·        конструктор;
·        координатор;
·        контролер;
·        оцінювач;
·        критик;
·        інтерпретатор;
·        інструктор;
·        проектувальник;
·        технолог;
·        програміст;
·        дизайнер;
·        рекламатор;
·        коректор;
·        фантазер;
·        бібліотекар;
·        журналіст;
·        дослідник;
·        практик;
·        експерт.

Які методи та техніки  та форми роботи використовуються в творчій мережі?

Методи, техніки, форми, що використовуються в творчій мережі:
·        урочистості  з використанням ритуалів і церемоніалів;
·        бали;
·     круглі столи;
·     інсценізації;
·     експедиції;
·        туристичні мандрівки і культпоходи;
·        презентації;
·        виставки;
·        фестивалі;
·        конкурси;
·        олімпіади;
·        турніри;
·        демонстрації;
·        майстер-класи;
·        дискусії;
·        обговорення в малих групах;
·        планування подальших дій.

При навчанні методом творчої мережі спрацьовує принцип розвиваючого навчання, що передбачає формування в учасників вміння міркувати логічно; оволодівати прийомами порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, аналізу, синтезу; навчити учасників доводити справедливість висунутого положення, аргументу­вати тези, виділяти головну думку, розрізняти вагомі та другорядні ознаки, робити висновки на підставі фактичного матеріалу.

Інноваційні форми роботи та технології

Інноваційна спрямованість моєї методичної роботи, як вчителя математики, визнача­ється критеріями педагогічних інновацій, до яких належать:
 а) новизна, що дає змогу визначити рівень педагогічного досвіду.  Я розрізняю абсолютний, локально-абсолют­ний, умовний, суб'єктивний рівні новизни;
б)оптимальність, яка сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат фізичних, розумових та матеріальних сил;
 в) ре­зультативність та ефективність, що означає певну стій­кість позитивних результатів у моїй діяльності, як педагога і вчителя;
г) мож­ливість творчого застосування в масовому досвіді, що передбачає придатність мною апробованого досвіду дистанційного навчання для масово­го впровадження в інших навчальних закладах через  веб-сайт http://sxz.mylivepage.com/ .
  Мною впроваджено  в практику креативні та інтерактивні методики в позакласних курсах «Геометрія трикутника», «Найпростіші функціональні рівняння», «Магічні квадрати», результатом чого є перемоги учнів у різноманітних математичних змаганнях, їхня творчість.
На даний час моя робота учителя математики школи -гімназії відбувається у злагоді з батьками учнів за допомогою:
·       Електронного листування;
·       Мобільних  та телефонних розмов;
·       Батьківських зборів та форумів;
·       Педагогічного консиліуму;
·       Творчих анкетувань на шкільних семінарах, форумах, сайтах;
·       Педагогічних спілкувань з членами сім’ї обдарованої дитини;
·       Інформувань батьків через запис у щоденнику та в учнівському портфоліо про досягнення дитини.
Системність і постійність проявляється у таких видах роботи:
·       Збирання відомостей про  учнів з творчими задатками(характер, фізичні можливості, здоров’я, сімейний стан) і створенні локальної бази даних про учнів;
·       Вирішення поточних питань з учнями(розклад занять, уроків, змагань, конкурсів, тренінгів, ведення учнем власного портфоліо);
·       Діагностика поведінки учнів(анкетування; виховні моменти);
·       Індивідуальна відверта бесіда з учнями(у разі коли настає правова відповідальність за навмисне порушення  прав та гідності особи);
·       Творча година(розвиток творчого колективізму);
·       Складання психолого-педагогічних  характеристик обдарованих учнів;
·       Допомога у веденні  учнівського портфоліо і  постійна діяльність в творчій  мережі учнів;
·       Корекція відхилень у поведінці учнів та толератна робота з харизматичними проявами в творчому колективі;
·       Проведення інструктажів з  безпеки творчої  життєдіяльності;
·       Вивчення правил користування творчими мережами в Інтернеті;
·       Боротьба з шкідливими звичками;
·       Допомога обдарованим учням у вирішенні проблемних питань з фахівцями;
·       Календарне планування  дослідницької роботи учнів;
·       Організація і проведення творчих заходів;
·       Організація проектів та  керівних органів для реалізації їх в творчих мережах;
·       Ведення журналу  творчих досягнень учнів.
·       Постійний контроль за відвідуванням учнями конкурсних заходів.
     В школі-гімназії постійно функціонує для учнів локальна творча мережа з метою встановлення між ними творчих зв’язків. Така мережа об’єднує  учнів у творчі  групи, формує цілісні учнівські колективи за інтересами. Локальна мережа  використовується на творчих читаннях, на тренінгах, на формуах,  на консиліумах, на презентаціях кафедр, на засіданнях методичних об’єднань, на засіданнях творчих груп учителів та  учнів, під час організації і в підготовці та інформуванні учнів про різноманітні  змагання, про предметні тижні, про відкриті уроки та заходи фахівців  використовується локальна творча мережа школи-гімназії. Через локальну мережу учні та вчителі  зв’язок, отримують  доступ до  Інтернету та різних навчальних медіа-ресурсів. В локальній мережі гімназії  автономно функціонують  особисті учнівські веб-сторінки, а також сайти  класів,  творчих груп учнів і вчителів, методистів і методичних об’єднань. 
Працюючи в творчій мережі, учень не переживає стрес, розвиває моральні (принциповість, відповідальність) та комунікативні (толерантність, співпереживання) якості.
Чітко вираженого лідера в творчій мережі немає, кожний змушений активно працювати в корпоративних стосунках, переконуватися в тому, що це цікаво, почесно і не складно.
Переваги групової діяльності в мережі:
1) творча діяльність усіх учасників освітнього процесу підвищена у 5-6 разів.
2) емоційна і інтелектуальна підтримка, взаємодопомога при опрацюванні навчальної інформації; з’ясування незрозумілих питань, пошук і виправлення помилок в творчих доробках;
3) реалізується вміння учня співпрацювати з однолітками, відбувається розвиток мовлення, культури введення дискусії;
4) демонструється висока результативність у засвоєнні творчих вмінь і навичок.
Як  підсумок всьому вищесказані слова Г. Форда:   «Зібратися разом - це початок, триматися разом - це процес,  працювати разом - це успіх.»
висновки на підставі фактичного матеріалу.

Перспективні напрямки інтелектуалізації ІНТЕРНЕТ, як засобу навчання
Сьогодні ІНТЕРНЕТ - це велика і складну система, яка об'єднує мільйони вузлів та зв'язків, по яких транспортується інформація. Ця система складна настільки, що з точки зору синергетики, здатна стати самостійним носієм інтелекту. Враховуючи величезні інформаційні обсяги і значні обчислювальні ресурси у вузлах мережі, інтелектуальні здібності цього організму практично непередбачувані. При відсутності організуючої ідеї ІНТЕРНЕТ може назавжди залишитися хаотичним сховищем інформаційних потоків, не більш інтелектуальним, ніж телевізійна мережа. Цілком можливо, що на протязі декількох десятиріч всесвітня мережа буде розвиватися по екстенсивному шляху. Серед низки перспективних технологій, що розширюють можливості ІНТЕРНЕТ, можна виділити декілька взаємозв'язаних технологічних концепцій: технологію інтелектуальних агентів (Intelligent Аgents) та Push - технологію. Push - технологія сьогодні вже достатньо пророблена і стабільно розвивається. З її допомогою користувачі не тільки формують запити в режимі Опііпе але регулярно отримувати інформацію по заздалегідь розміщеним запитах. Для цього достатньо необхідно вибрати потрібний Іпіегпеї - канал, встановити бажаний період та час доби для обновлення. Надходження нової інформації будуть автоматично доставлятися на потрібний комп'ютер. Таким чином користувач завжди може бути в курсі найсвіжіших подій. Крім того сьогодні практично кожна фірма може організувати власний канал, що призначається для відкритого чи внутрішнього "мовлення".
Технологія інтелектуальних агентів в ІНТЕРНЕТ

Сьогодні перед користувачем постає задача шукати потрібну інформацію в невідомому і постійно наростаючому віртуальному інформаційному просторі. Якщо потрібно розв'язати яку-небудь складну, нетривіальну задачу, що зв'язано з використанням цілком екзотичних математичних методів, про які користувач має слабке уявлення, або ж вияснити який небудь маловідомий історичний факт (наприклад походження батьків відомої людини), або ж знайти та використати деяке програмне забезпечення, тоді подальші дії повинні проходити по такому сценарію (звичайно, якщо розвиток мережі піде в даному напрямку). Користувач активізує програму - агента на своєму комп'ютері і достатньо вільній формі описує задачу. Потім агент з'єднується з іншими агентами, щоб вияснити, що їм відомо про розв'язання поставленої задачі. Якщо знаходиться агент, якому відоме вирішення, тоді агент користувача відфільтровує знайдену інформацію з метою ідентифікації потрібних розв'язків і відсіює непотрібні дані. Якщо розв'язок не знайдено або ж є неповним, кожен з агентів звертається до сусідніх агентів, щоб взнати можливі адреси

Список  літератури.

1. Антологія адаптованого досвіду. Або для чого існують програми освітніх обмінів. – Рівне, 2004. – 388 с.
2. Бэгьюли Ф. Управление проектом. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 208 с.
3. Дементієвська Н.П., Морзе Н.В. Телекомунікаційні проекти. Стан та перспективи // Комп’ютер в школі та сім’ї. – 1999. - №4. – С.12-19.
4. Інтел® Навчання для майбутнього. – К.: Видавнича група BHV, 2004. –        416 с.
5. Лигоцький А.О. Проектування освітніх систем. – К., 1994. – 50 с.
6. Логвин В. Метод проектів у контексті сучасної освіти // Сучасні шкільні технології. – Ч.2. – К., 2004.
7. Організація проектної діяльності учнів // Завуч. – 2006. - №19. – С.31-47.
8. Педагогический энциклопедический словарь. – М., 2003.
9. Підласий І. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. – К., 1998.
10. Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 272 с.
11. Проектний аналіз / За ред. Москвіна С.О. та ін. – К.: Лібра, 1998. – 368 с.


Немає коментарів:

Дописати коментар